Перейти до основного змісту

"Це ГУЛАГ XXI сторіччя". Ігор Шишко — про знущання та тортури в російському полоні

Ексклюзивно
Ігор Шишко після полону. Костянтин і Влада Ліберови

Військовослужбовця Ігоря Шишка повернули до України 31 травня 2024 року. У полоні, у який потрапив під час виконання бойового завдання, військовий провів понад два роки. За цей час Ігор схуд на 50 кілограмів. Росіяни катували військовополонених, не давали їсти та не надавали медичної допомоги.

Про це голова ветеранського простору "Пліч-о-пліч" Ігор Шишко розповів кореспондентці Суспільне Харків під час акції на підтримку військовополонених 12 січня.

Колишній військовополонений Ігор Шишко. Суспільне Харків/Валерія Ємець

"Я безпосередньо знаю, що таке тортури, що таке перебування в полоні. Кожну годину, кожну хвилину згадую тих людей, які перебували зі мною, тих захисників України, цивільних, які потрапили в полон. І це біль: кожний день, кожну хвилину, кожну мить і знущаються, вбивають, б'ють, тортури електрострумом, побиттям, не надавання медичної допомоги, не надавання їжі", — згадує ветеран.

Не дають декілька днів хліба, потом дають по буханці на людину і потім це все змушують з'їсти. Це спричиняє суцільні страждання, бо забивається шлунково-кишковий тракт. Нема сонця, нема вітру, нема нічого. Холод постійний, температура не вище 5°. Я сам важив близько 110 кг, повернувся — 60 кг.
Ігор Шишко після полону. Костянтин і Влада Ліберови

За словами Ігоря, у полоні — повна інформаційна блокада.

"Ми нічого не знали ні про наші родини, не отримували листів, не отримували їжі. Їжа — це 170-200 грамів водички, в якій плаває просто капусточка. Іноді там бували каші, іноді давали дійсно їжу, коли приїжджали перевірки, але це один-два дні. Дають рибу з кістками, перемішану з кашею і спеціально гарячу, щоб людина опеклася, накололась кістками", — каже військовий.

Ігор Шишко після полону. Костянтин і Влада Ліберови
801 день жахливих тортур, щоденних, моральних, психологічних, фізичних. Це ГУЛАГ XXI сторіччя. Я не розумів [що звільнили з полону] до останньої миті. Я зрозумів тільки тоді, коли відчув рідну землю, коли побачив побратимів, українські номери. І мені до останньої миті не вірилось, що я знаходжусь на рідній вільній землі, в Україні.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube

Топ дня
Вибір редакції