У Харкові 28 грудня біля станції метро "Історичний музей" відбулася акція "Свято без свята. Не мовчи! Полон вбиває", щоб нагадати про військовополонених.
Акцію відвідали родини військовополонених та жителі Харкова, які підтримують їх, каже організаторка акції Ірина Підлужна. За даними пресслужби поліції Харківщини, загалом зібралося до сотні людей.
Її син Ілля провів у полоні два роки та шість місяців.
"Потрапив до полону з "Азовсталі". У нього було поранення, зв'язку з сином у мене не було. Лише раз на рік могли дізнатись щось від звільнених. Мого сина повернули 14 вересня цього року. Він дуже схуд, зараз на реабілітації. Я в нього запитала: "Сину, як тобі наш двіж?". Він каже, що дуже приємно і тепло від того, що про них пам'ятають, не забувають, кричать, говорять і не тільки рідні", — розповідає Ірина.
Багато хлопців відзначили Різдво вже третій рік у полоні. Про багатьох у нас немає жодної інформації. Хлопці отримують все більше вироків, тобто їх судять-пересуджують. Не зрозуміло, коли рідні зможуть їх обійняти. Я свого сина обійняла вже, я знаю ці відчуття. Мені дуже хочеться, щоб всі рідні полонених відчули те, що і я, коли ти обіймаєш його, бачиш ці очі, можеш написати зранку "доброго ранку", ввечері — "на добраніч"... Це круто, розумієте. Багато рідних у такому стані, що далі і далі важче.
За словами Ірини у Харкові відбулося вже близько 10 акцій: проводити їх почали з осені, у квітні відбулася остання перед довгою паузою через наступ РФ на Харківському напрямку.
В Ольги Журавель ніхто з рідних не перебуває у полоні. Вона прийшла на акцію, щоб підтримати родичів полонених. Жінка — з Житомирщини, її чоловік служить на Харківському напрямку, тому з червня вона живе у Харкові.
"За останні дев'ять місяців я жила в трьох містах — Львові, Києві та Харкові. У Львові ми постійно приходили на цю акцію, у Києві також і зараз у Харкові. Коли я дізналась, що буде акція, вирішила, що все, що я зараз можу зробити для полонених — це як мінімум і звернути до них увагу. Я розумію, що акція для рідних це величезний біль. Але також це величезна надія", — говорить Ольга.
На підтримку "азовців" вийшов їхній побратим Микола. Він повернувся до України під час обміну полоненими восени цього року. Окупанти тримали його в СІЗО на Донеччині.
"Я вийшов за своїх побратимів, які досі перебувають у полоні. Це "азовці" і не тільки вони, а всі, хто були на "Азовсталі". Там холодно, голодно і неволя. Дякую всім, хто підтримує. Можу тільки сказати, що треба якось швидше ворушитися координаційним структурам, щоб витягати хлопців, бо там не мед", — говорить боєць.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube