6 грудня, у День Збройних сил України, військових, які віддали життя під час захисту країни від російських окупантів, вшанували хвилиною мовчання.
Акція пройшла поблизу пам'ятника Тарасу Шевченку, прийшло близько 40 людей.
Серед тих, хто прийшов на акцію, — мати полеглого музиканта Миколи Состіна Валентина Алексєєва.
"Завтра 40 днів як не стало мого хлопчика, у Харкові був відомими рок-музикантом, ударником. Дуже талановитий, красивий, але не склалося. Вчили його на дрони, тому що у нього пальчики добре працюють. Туди його взяли і все. Недовго він прослужив — два місяці. І все, нема його. Ніколи не думала, що з моїм сином таке трапиться. І дідусь його служив, і дядько у нього Афганістан пройшов, і він каже: «І мені ж треба йти». Не прийшлось йому довго воювати", — розказала Валентина.
Загинув у Сухому Яру, біля Покровська. Було 39 років. Він був нежонатий, але може це і на краще. Просто для мене він був як опора і надія. А тепер я з кішкою. Тварин він дуже любив. Пташок годував, всіх. Показував, що у частині котики, собачки.
"Я стою за двох моїх друзів, які були у спільноті «Будуємо Україну разом», це громадська організація. Це полеглі воїни, які приділяли дуже багато свого часу, сил спочатку волонтерству і допомозі Україні, починаючи з 2000 років. Потім, коли почалося повномасштабне вторгнення, вони пішли до лав ЗСУ і поклали своє життя там", — сказала Діана Бутинаєва.
Костя "Стамбул" Юзвюк та Сергій "Пельмень" Молчанов. Костя завжди був дуже серйозним, хоча спільнота — це завжди якісь молодіжні тусовки, допомога, волонтерство, але він був завжди серйозним таким. Він був веганом. Він навіть у війську не припиняв веганити і завжди був відданим своїм принципом. Сергій він був усюди просто. Він волонтерив, де тільки можна. Йому було 19 років, коли він пішов. Він одразу зрозумів, що він має це робити.
"Ми всі маємо пам'ятати про полеглих воїнів, також акції по Азовсталі. Це є обов'язково, тому необхідно нам співпрацювати також з владою. На цю хвилину все місто може зупинитися, всі машини можуть зупинитися, хвилини не зробить нічого, ніхто нікуди не запізниться, але для того, щоб пам'ятати про людей, це дуже важливо", — говорить Діана Бутинаєва.
"Це пам'ять, але це і історія, це сьогодення. Це те, що робить нас нацією. Ось це та плата, котру ми платимо за нашу свободу. Потреби живих — це донатити в першу чергу, не забувати волонтерити, тому що ми розуміємо, що не всі потреби може забезпечити держава, а проактивне суспільство повинно підтримувати своїх захисників та захисниць", — говорить Михайло Яременко.
Це питання національного масштабу — вводження культури проводити хвилину мовчання. Я знаю, що зараз є громадські організації, котрі вводять активно і пропонують вводити це як кооперативну культуру на роботі, наприклад. Треба, щоб це була регулярна практика для людей. Не щоденно, але хоча б кожен тиждень.
Вірш говорить про те, що завтра, про яке усі говорять, воно може і не настати, тому, якщо тобі хочеться зробити якусь суспільно корисну справу, або просто корисну справу, то її варто робити сьогодні і не відкладати.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube