Перейти до основного змісту

"Радіодім". Спогади про перше радіо та репортаж з полярниками Ніни Хоперської

Ексклюзивно
Ніна Хоперська. Суспільне Харків

Харків'янка Ніна Хоперська вперше почула, як звучить радіо, коли їй було три роки — з приймача, який змайстрував її тато наприкінці 1920-х років. Вже підлітком вона разом з іншими містянами збиралася на вулиці, щоб почути звістку від папанівців — чотирьох полярників, котрі у 1937 році відправилися досліджувати Арктику на дрейфувальній станції.

У Харкові за три роки до експедиції вже працював Клуб юних дослідників Арктики під керівництвом письменника Миколи Трублаїні, до якого доєдналася й 13-річна Ніна. Одного разу її запросили розповісти про роботу клубу, з чого й почалося її знайомство зі студією обласного радіо. Після смерті Трублаїні вона неодноразово доєднувалася до створення передач в його пам'ять, а у 1970-х під її керівництвом юнкори зробили альбом про Радіобудинок.

Суспільне Харків публікує архівний запис Українського Радіо від 2006 року зі спогадами Ніни Хоперської, яка померла у 2011 році на 88-му році життя. Далі — пряма мова.

Ніна Хоперська. Клуб "Краєзнавець"

Записи з крижини на Північному полюсі: харків'янка Ніна Хоперська наприкінці 1930-х слухала про пригоди полярників по радіо

Для поколінь, які зараз ходять до школи, інститутів, вишів, радіо — те саме, що виделка, ложка, тарілка, ніж, а для нас радіо тоді, коли з'явилося в наших домівках, було надзвичайним чудом.

Починаючи з самого дитинства, впродовж усього життя радіо поруч з нами. Вперше я почула радіо, тобто живий звук з дерев'яної коробки, це був саморобний приймач мого тата. Це була коробка і навушники.

Дуже добре пам'ятаю себе, що стоїть біля стовпа, на ньому гучномовець. Йшов дощ, але народ біля нього з хвилюванням у серці чув голос папанівців — це четверо найсміливіших полярників, які дрейфували майже рік, починаючи з Північного полюса.

Дослідник Арктики Отто Шмідт говорить з Федоровим, Папініним і Кренкелем напередодні вильоту. З архіву Марка Трояновського

21 травня 1937 року вперше у світі важкий літак, яким керував Михайло Водоп'янов, його знаємо як рятувальника челюскінців, висадив полярну експедицію і все необхідне, і чотири людини майже рік дрейфували на цій льодині. Радистом на ній був радист №1 Ернст Кренкель.

Папанівці, коли повернулися на землю, їздили всіма визначними містами радянської держави й зустрічалися з народом. Приїхали вони й до Харкова: Папанін, Кренкель і Федоров. І хвилювання не можна було стримати.

Кренкель розповідав про свою роботу на крижині.

"Полярні робінзони" на Харківському обласному радіо: як Ніна Хоперська вперше потрапила до студії у 1930-х роках

Це було у перший день гри "Полярні робінзони" у 1935 році. У перший день ми розташувалися на околицях Харкова, там була нібито крижина, що дрейфує. Були криголами, зимівки. Вони підтримували зв'язок з крижиною, криголамами.

І про все, що трапилося, розповідали по рації для тих, хто брав участь. Простори були великі, один одного не бачили, і тільки радіозв'язок підтримували. Про це ми й розказали у перший день після закінчення гри на обласному радіо. Мені, мабуть, років 13-14 було.

Були так схвильовані, що мало що пам'ятали, віддавали почуття цій події. Ми розмовляли українською мовою, бо в школі дуже добре викладали. Я й досі, хоч немає ніякої практики, але пам'ятаю, що ми й розмовляли, і співали, і книжки читали. Театр Шевченка був моїм улюбленим театром. Передачі, які доводилося чути, відповідали нашим найкращим сподіванням щодо української мови. Це були еталонні виступи наших славетних дикторів і артистів: Мар'яненко, Антонович, Сердюк, Крушельницький, Чистякова, Федорцева і багато інших.

Радійці у дворі Радіодому, радянські часи. Архів працівників Українського Радіо Харкова

Нашого капітана клубу Миколи Трублаїні в живих вже не було, і в пам'ять про нього радіо багато разів створювало передачі, в яких ми брали участь. Пам'ятаю Юрка, їх було два брати, вони працювали на радіо. І дуже віддані були цій справі.

Пам'ятаю часи, коли у нас вперше з'явився радіоприймач, так звана "тарілка". Моїй матусі купили сучасний приймач. Вони тільки входили, і мало хто міг купити. Чорна тарілка. Він і зараз працює. На ній є напис "Завод ім. Калініна, 1937 рік". Саме з цієї тарілки в один страшний день ми почули слова: "Почалася війна". І саме ця тарілка донесла до нас такі довгоочікувані слова Сталіна: "Дорогі земляки і землячки, настав великий День перемоги". Це вже було 9 травня 1945 року.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube

Топ дня

Вибір редакції