Сапери 47-ї окремої інженерної бригади Сил підтримки пів року працюють на Харківщині. Військові під повітряними атаками росіян розміновують поля та посадки, щоб облаштувати укріпрайони та убезпечити територію, де мають працювати Сили оборони.
Про це Суспільному розповів командир відділення, старший сапер Станіслав. За його словами, працювати на Харківщині дуже небезпечно через активність російських безпілотників. До розмінування беруться у проміжках між атаками росіян.
"На Харківщині постійні обстріли, працюємо наближено до ворога, постійно щось над головою літає. Переважно це артобстріли, але бувало й КАБи прилітають поряд", — каже військовий.
Ми готуємо ділянку під інженерні споруди, на Харківщині ми робили підготовку під укріпрайони: зуби дракона, протитанкові рви, а потім опорні пункти.
Станіслав розповідає, працювали й на Липецькому напрямку. Ту ділянку сапер називає найскладнішою.
"Там найскладніше було те, що встановлені транспортні міни, а на них протипіхотні як підривник. Якщо людина наступить на транспортну міну, вона може не спрацювати, а якщо наступити на протипіхотну, під якою стоїть транспортна, то шансів там немає", — говорить старший сапер.
На деокупованих територіях є ділянки, де дуже важко пройти, там знаходимо протипіхотні міни, протитранспортні, різні розтяжки та сюрпризи, там постійно небезпечно. Найбільше таких ділянок там, де вони найдовше затримались.
Цю ділянку сапери розмінували напередодні Дня Незалежності. Станіслав каже — на фронті свята не відчуваються, бо роботу військові мають виконувати щодня.
Під час свят ворог стає більш агресивним, щоб подавити наш моральний дух, постійно обстріли і цивільних і на позиціях.
Разом зі Станіславом служить його підлеглий сапер Володимир. Каже, його задача — убезпечити територію від мін перед тим, як тут почнуть зводити оборонні лінії.
"Як десантники кажуть, що вони завжди перші, а ми попереду перших. Найпершим заходить сапер. Розміновує", — говорить військовий.
Володимир розповідає, що на фронт пішов півтора року тому, добровільно. Щоб боронити країну, він залишив на Волині власний бізнес.
Я зрозумів, що вдома спокійно не можу сидіти, поки в країні війна. Я трішки гордий за себе, що все ж таки роблю великий вклад в перемогу. Я жодного разу не пошкодував, що пішов, знаєте, рано чи пізно все одно довелось би йти, тому я авирішив все ж піти на своїх умовах і не шкодую.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube