Захоплення будівлі ХОДА та дзвінок Жириновського: тодішній керівник обладміністрації Балута — про Євромайдан

Ексклюзивно

Чому проросійським силам вдалося захопити будівлю Харківської облдержадміністрації у 2014 році і вивісити триколор, які настрої були серед міліції та жителів області та чому нині покійний депутат Держдуми РФ Володимир Жириновський телефонував тодішньому керівнику ХОДА.

Про події Харківського євромайдану в етері Українського Радіо Харків розповів громадський і політичний діяч Ігор Балута, який очолював облдержадміністрацію з березня 2014 по лютий 2015 року.

Понад 27 тисяч людей пройшлися ходою: Євромайдан у Харкові в 2013 році

Які відчуття у вас зараз, коли ми стоїмо біля намету “Все для перемоги” 10 років потому?

Я дуже пишаюсь своїм містом, нашими харків’янами, які не схибили у 2014 році, і — у 22-му, 23-му, 24-му. Ті події, які відбуваються під Харковом, за 25 км від того місця, де ми зараз перебуваємо, тому підтвердження.

Я пам’ятаю ці тяжкі місяці, які були в 14-му році. І 2013 рік, грудень. Хочу сказати, що я в Харкові в той час був не так часто, тому що перебував у Києві. Приїжджав сюди тільки в суботу, неділю деколи. Все ж таки основна робота проходила для мене в Києві. І з Анатолієм Дмитрієвим, очільником тодішньої міліції Харківщини, повернувся в Харків повністю. Тоді він ще не був призначений, це було 21-го ввечері. Ми їхали з ним в Крим. Почали висуватися, але потім нам змінили курс направлення. Ми приїхали у Харків.

Тоді тут готувалася велика акція, як антимайданівців, так і чиновників, регіональних політиків Харкова — до приїзду Віктора Януковича, і проведення тут з’їзду вагомих, на їх думку, сил. Ці заходи мали проходити у Палаці спорту, але події дуже стрімко розгорталися. Харків тоді показав, що це українське місто. На продержавну акцію вийшло понад 27 тисяч людей, і вони пройшли великою ходою від Нових Будинків тоді ще по Московському проспекті, нині — Героїв Харкова, і до площі Свободи, де ми зараз перебуваємо. І вся країна наша побачила, що Харків — це українське місто.

Харківський Євромайдан біля пам'ятника Шевченку. Фото: Василь Щепакін/Facebook

Захоплення будівлі Харківської облдержадмінстрації проросійськими силами в 2014 році

Коли ви приймали справи як голова обласної адміністрації, в якому стані був чиновницький апарат? Які були настрої? Чи була якась, скажімо, дезорієнтація серед посадовців?

Почав працювати 2 березня, роботі тоді було багато. Просто зайшла секретар і сказала: "Ігор Миронович, вас вже офіційно призначено". І я вже працював з 10-ї ранку. Я знаю, що мої документи подані 1 березня після тих подій, які були тут.

Ви знаєте, що антимайданівські, антидержавницькі сили проводили тут мітинг, на яких був присутній Михайло Добкін і Геннадій Кернес, який мав таку мирну назву "За Харків". Я тоді хотів, щоб вони перенесли свою трибуну до пам’ятника Лєніну, але вони щось не дуже хотіли. І потім стало ясно, чому.

Через 45 хвилин після проведення того мітингу, нас з Дмитрієвим викликали, наші військові сили приїжджали вже на схід. Треба було з’ясувати, які в них проблеми. Там були проблеми й з самим пересуванням, і з паливом. Тоді вже Київ розумів, що ситуація непроста. Деякі правоохоронці приїжджали для підсилення на схід.

Потім почалися телефонні дзвінки, що тут проходить щось страшне. І ми, коли приїхали, припаркували машини, стали бігти сюди вулицею Мироносицькою. І побачили, що вже на той час будівля була захоплена сепаратистськими силами. Тут вже були славнозвісні "Моторола".

Євромайдан у Харкові: як реагували правоохоронці на мітингувальників

Як так сталося, як діяли правоохоронці? Яку оцінку дасте?

Пасивно. Тоді правоохоронці були розгублені взагалі. Вони не знали, як відреагувати.

Таке враження, що вони очікували, чия візьме.

Може, й так. Я можу сказати тільки за те, що новий очільник Управління внутрішніх справ міста Анатолій Дмитрієв, і ми разом провели тоді опитування і з’ясували, що приблизно, на жаль, 30% української міліції міста Харкова та Харківської області готові були прийняти зміни федерального устрою нашої держави й тяжіли до російської державності. Приблизно 35% дивилися, як ви кажете, чия візьме — нейтральна позиція, решта — все ж таки були налаштовані… І треба сказати, що це відсоток, проукраїнських, все ж був більший, ніж у Донецьку та Луганську.

Наступні події показали, що селекція, яку проводили, якщо можна так висловитися, кадрова селекція, яку проводила й обласна державна адміністрація серед чиновницького апарату, і УВД області, яку тоді вже очолював з кінця лютого Дмитрієв, дала свої результати, і наша міліція оговтувалася повністю, опанувала себе. І мені дуже приємно про це казати — 23-24 квітня ми провели операцію по ліквідації барикад і наметового містечка, яке почали будувати сепаратисти та проросійські сили у сквері за пам’ятником Леніна, і ближче до центрального корпусу університету та будівлі Держпрому.

Росіяни на мітингах Антимайдану у Харкові

За вашими відчуттями, наскільки вони були організовані? Чи простежувалося, що це була системна робота з боку Російської Федерації? Чи просто хаотично зібралися люди, які до кінця не розібралися, що насправді вони можуть підірвати основи держави?

Стовідсотково ви маєте рацію, робота велася Російською Федерацією, як ФСБ, так і іншими спецслужбами. Хочу сказати, що серед протестувальників було багато громадян РФ.

Це ознаки мови, поведінки?

Вони не харків’яни. Я виходив до них сам. Біля виходу з метро, де стара назва, розташований Будинок піонерів, і там була велика група, я вийшов з ними особисто поспілкуватися. Бачу, така активна група жінок, і так синхронно відпрацьовують лозунги, і гучно кричать. Я підійшов, кажу: "А що ви дівчата, звідки? Яка тут вулиця?". А вони не орієнтуються в місті, це було очевидно не харків’яни. Харків’яни проходили повз: хто на роботу, хто в метро — теж з посмішками на обличчі дивилися на це шоу.

Inna Petrykova/Facebook

Хоча ми проводили соціологію по місту й області у 2014-му... Ми опитали дві тисячі людей у місті й дві тисячі — в області. На мене велике враження справили, і таке обурення внутрішнє, не міг повірити в таку ситуацію. Коли пройшло 1 березня, захоплення державної адміністрації, я думаю: невже ж наше інтелектуальне місто і настільки за Російську Федерацію і не можуть бачити дійсності?

Тоді ми провели соціологію: 8% населення хотіли бачити тут РФ, це по області. По місту — 10%. Але через матеріальну складову, не політичну, а, скажімо, економічну. Бо тоді була велика пропаганда, що "Донбас, схід годує всю державу" і т.д. Більшість все ж таки хотіла бачити федеральний устрій української держави. Таких людей було понад 30% в області, 32-33% — по місту. А інша частина хотіла бачити українську державу у тому вигляді, яка вона є. Регіональні еліти тоді дуже багато використовували мовне питання.

"Тітушки" та дзвінок Жириновського: Ігор Балута — про роботу російських спецслужб у Харкові

Чому не вдалося в Харкові те, що зробили сепаратисти в Луганську й Донецьку — маріонеткові "Л/ДНР"?

По-перше, це люди. Ті громадяни, які були дуже активними в регіоні. Якщо ми повертаємося до 22 лютого 2014 року, це люди вийшли самі, євромайданівці. Кожного дня, біля пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку збиралося 600-900 людей попри погрози. "Тітушки" відпрацьовували як підхід до самого заходу, так і коли люди розходилися. Це треба враховувати, коли ми говоримо, чому для такого міста, як Харків, з населенням фактично 1 700 000, акція може видатися не такою масштабною.

Russell Skalden/Facebook

Мені психологічно стало керувати регіоном комфортніше, коли для себе зрозумів, що все ж таки 70% жителів міста й області хочуть бачити українську державу.

Крім ходи, які ще знакові події відвернули захоплення адмінбудівель в Харкові і утворення щось на кшталт тих "республік"?

Якби ми могли зайти в будівлю обласної держадміністрації, ми б побачили меморіальну дошку спецпідрозділу "Ягуар", яка брала участь 7-8 квітня. Як відпрацьовували чиновники РФ, і їхні спецрпідозділи.

Що сталося напередодні захоплення будівлі обласної держадміністрації. Приблизно о 16-й годині мені зателефонував по спецзв’язку Жириновський. І я спочатку подумав, що це мій друг Дмитрієв, у нас було таке гумористичне спілкування, і це розіграш. Я працював з документами, зателефонувала "вертушка", і там кажуть: "Москва-Кремль". Я кладу трубку і кажу: "Цирк якийсь". Проходить дві-три хвилини, знову телефонний дзвінок. Я беру слухавку, той же голос каже: "Ало, ви Ігор Миронович Балута?". "Так". "Вибачте, це вже не Москва-Кремль, це вже Москва-Білий Дім. Будете говорити з Володимиром ЖириновськимДепутат Державної Думи РФ восьми скликань, підтримував і заохочував повномасштабне вторгнення в Україну, помер у 2022 році".

Він почав намацувати мою ідеологічну складову як людини. Від батьків почав. Він був дуже-дуже підготовлений. Він знав матеріальну складову нашої сім’ї. Як моя мама дуже любить Ялту, що "дружина, ваша Інночка — з Абхазії". І він почав "продавлювати" таку ситуацію. Я йому з гумором відповів. Ми поспілкувалися буквально шість-сім хвилин, після чого я викликав працівника СБУ, який був порекомендований до обласної держадміністрації, також офіцера спецзв’язку, написав доповідну про спробу вербування. Ось як вони відпрацьовували. І закінчив він розмову тим, щоб я все ж таки зустрівся з представником партії комуністів тут — Аллою АлександровськоюПерший секретар Харківського обкому Комуністичної партії України; одна з лідерів харківського антимайдану, у 2016 році її затримали за за статтями про посягання на територіальну цілісність України та давання хабаря посадовій особі. Того ж року її звільнили, але обвинувачення не зняли. У 2021 році Європейський суд з прав людини визнав арешт Александровської незаконним.

Є й інші чиновники різних рангів, такі шліфування й тиск проходив на різних рівнях. Тим більше РФ розташована в 40 км звідси. Вони на кожного з нас старалися тиснути різними способами.

Можливо, до вас на перемовини приходили не росіяни заслані, а представники Антимайдану. І хто ці люди були? Чи були такі, що заплуталися, не зрозуміли? Який загальний портрет середньостатистичного антимайданівця?

Були люди, які дійсно в Антимайдані бачили якусь силу, яка може "правильно" змінити ситуацію в державі. Я пам’ятаю одне ім’я — Констянтин. У нього з пропозиції було приблизно 60% економічного плану. І коли почали розбиратися з ним, кажу: "Подивись. Ми ж ті зміни, які ти зараз говориш, вони ж такі й для нас. Ми будемо змінювати місцеве самоврядування". І все, що далі було, 2015-17 роки, зміни у податковому законодавстві, реформування місцевого самоврядування, це, фактично, про те, що казали і там, і там.

Потім дехто з антимайданівців, не буду називати імена, вони зараз волонтери.

Тобто вони переосмислили ситуацію?

Так. Вони нагороджені волонтери.

Як змінився ментально Харків за ці 10 років?

Я думаю, що якби сьогодні ми проводили ту соціологію, яку проводили у березні 2014 року, вона на 90% і більше була б за українську державність. І нічого іншого не було б. Харків — це форпост української державності на сході. Він був ним у 2014, залишається у 2024.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube