Понад 300 полагоджених авто для військових й волонтерів: як канадець допомагає українцям в Харкові

Волонтер із Канади Пол Г’юз відкрив у Харкові майстерню, у якій за рік відремонтували понад 300 військових і волонтерських автівок. 59-річний фермер і хокейний тренер із міста Калґарі переїхав до України на початку повномасштабного вторгнення й також створив гуманітарну організацію Hugs, яка забезпечує продуктами, одягом і медикаментами жителів прифронтових районів.

Був фермером та тренером з хокею у Канаді — став волонтером в Україні: історія Пола Г'юза

У рідному місті Калґарі Пол був фермером, а також працював тренером з хокею.

"На моїй фермі в Канаді ми вирощуємо продукти й забезпечуємо ними малозабезпечених людей", — розповідає Пол.

Paul Hughes/Facebook

За його словами, хоча й не має українського коріння, але в Канаді з дитинства був оточений українцями.

"Я грав у хокей з українцями, ходив з ними до школи, моя перша дівчина була українкою. Я знаю українську їжу, вареники, знаю українську музику, культуру, знаю, що таке вишиванка. Україна мала великий вплив на Канаду, вона допомогла збудувати країну, тож багато канадців хочуть допомогти Україні протистояти загарбникам", — каже Пол.

з архіву Пола Г'юза

Сам чоловік після випуску зі середньої школи служив у Збройних силах Канади.

"Я служив чотири роки в Канадській легкій піхоті принцеси Патрисії. Два роки з них я був у Баден-Бадені в Західній Німеччині", — говорить Пол.

До України він приїхав як волонтер на початку повномасштабного вторгнення.

"Я залишив Канаду 1 березня 2022 року, через два дні перетнув кордон Польщі, й з того часу я в країні. З часом я зрозумів, що Харків — це дуже важливий центр для допомоги людям в Україні. Крім того, Харків — це місце, де люди вміють досягати свого", — говорить Пол.

Понад рік тому після переїзду до Харкова відкрив майстерню, у якій ремонтують військові та волонтерські автівки.

"Ми запустили цей гараж практично з нічого. Нині маємо достатньо інструментів, щоб полагодити майже будь-що. Так, це зайняло чимало часу, дорого коштувало, але це не було важко. Важко — бути в окопах. Бути бойовим медиком — це важко, бути під обстрілами — важко, бути тим, хто втратив рідних — важко", — каже волонтер.

Під час одного з обстрілів Харкова уламок пробив дах його гаража й ледь не поранив колегу.

"Він був у майстерні, пив каву. І раптом на нього падає утеплювач, прямо на плече. А уламок, на щастя, пройшов під кутом", — розповідає Пол.

Одна з автівок у гаражі належала подрузі Пола з Німеччини на позивний "Змія". Вона була бойовою медикинею й загинула на війні в Україні, говорить канадець.

"Ми поважали її. Вона була неймовірною особистістю. Вона дуже-дуже смілива. Я переконаюся, що автівка на ходу, і ми повернемо її підрозділу. Будь-яка гуманітарна організація, волонтерська організація може пригнати нам свій автомобіль, і ми безплатно відремонтуємо його", — каже волонтер.

Близько року у гаражі мешкає кіт, якого привезли небайдужі.

"Він дуже добрий до людей. Ми підібрали його маленьким кошеням. Хтось привіз його сюди й залишив. Він був такий маленький, що ми не були впевнені, чи виживе. Тож ми почали годувати його, давали молоко, щоб вигодувати, і ось який він зараз!" — говорить волонтер.

Гуманітарна організація Hugs та зустріч з окупантами на російському блок-посту: як канадець евакуював дитину з Запорізької області

У перші дні після приїзду Пол також заснував в Україні гуманітарну організацію Hugs, що перекладається як "Обійми".

"Ми допомагаємо з медичним обслуговуванням, куруємо в Харкові три клініки. Також реалізуємо програму Smart для дітей-переселенців у шелтерах, залучаємо їх у різні активності, намагаємося дарувати дітям усмішки", — говорить Пол.

Paul Hughes/Facebook

На стіні в гаражі у Пола — написи з номерами місій і населеними пунктами, які він відвідав: переважно Харківщина та Донеччина. Цивільним доставляють їжу, одяг і ліки.

Paul Hughes/Facebook

"На сьогодні в нас було 312 місій. І взагалі ми все записуємо — куди їздимо, що веземо, кому. Я не завжди в Харкові, ми здійснюємо місії дуже близько від лінії фронту. Тому так, я бачив обстріли й тут, і в багатьох громадах поблизу лінії бойового зіткнення", — говорить Пол.

У 2022 під час евакуації шестирічної дівчинки із Запорізької області Пол проїжджав російський блок-пост, на якому його затримали окупанти.

"Мене затримали й допитували. В один момент я думав, що мене можуть убити як іноземця, але, на щастя, мене відпустили. У них були ножі, вони постійно погрожували мені, мали зброю, спрямовували її на мене", — згадує канадець.

"Один із командирів вийшов зі мною на контакт. Він був фермером, і ми поспілкувалися про це. Ще поговорили трішки про хокей. Він переконався, що я не шпигун, що я гуманітарний працівник, і вирішив відпустити мене. І я таки завершив свою місію, знайшов дівчинку, яка на той час перебувала на окупованій території, і доправив її до українсько-польського кордону, де передав матері", — розповідає Пол.

Син волонтерить на Херсонщині, сам Пол Г’юз знайшов "другий дім" у Харкові

До канадця в Україні приєднався його 21-річний син Мак — він волонтерить на Херсонщині.

"Мій син приїхав до України через кілька місяців після мене. Він дуже хоробрий, любить мене, а я його. Він захотів приїхати й допомогти. Мав натхнення, вивчав Україну, переглядав усе, що стосується України, і відчув свій обов’язок приїхати й почати допомагати разом зі своїм батьком. Він теж займається гуманітарною роботою", — розповідає канадець.

Paul Hughes/Facebook

Харків, у якому Пол перебуває вже 18 місяців, називає своїм "другим домом".

"Я дуже сильно відчуваю Харків, люблю це місто. Бачив багато всього, що трапилося за цей час. Але найбільш постійна річ про Харків — те, що люди продовжують допомагати одне одному. Багато людей страждають, вони травмовані, але вони продовжують працювати й допомагати Україні", — говорить волонтер.

Paul Hughes/Facebook

Канадець вважає Харків частково подібним до свого рідного міста Калґарі.

"Дуже схоже на Харків у багатьох речах. Дуже дружні люди, важко працюють, дуже активні люди. У Калґарі населення — півтора мільйона людей, теж близько до Харкова перед повномасштабною війною. Дуже багато схожого між людьми, але Харків має набагато більше історії", — переконаний Пол.

з архіву Пола Г'юза

До завершення війни залишати Україну волонтер не планує.

"Це як бути пожежником. Це боротьба з вогнем. І ви запитуєте в пожежника: "Коли ми повернемося додому?". На це пожежник відповідає: "Коли вогонь погасне! Тоді й повернемося", — каже Пол.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube