За алеєю сакур на проспекті Гагаріна, яку харків'янин Юрій Білозеров висадив два роки тому під час війни, нині доглядають сусіди. Сам чоловік проходить лікування за кордоном.
За цвітінням дерев у Харкові Юрій Білозеров цьогоріч спостерігає онлайн — після хвороби та операції проходить реабілітацію у Німеччині.
"Мені дуже приємно бачити, як дерева зараз цвітуть: всі соцмережі у фото, мої друзі, знайомі, дуже багато людей, яких я навіть не знаю, вдячні за цю алею. Місцеві назвали її незламною, бо в такий час зробити таку алею — це не просто мужність, ми показали, що життя триває і навіть в таких умовах ми робимо все, що від нас залежить", — говорить Юрій.
Вікторія Шпинєва згадує, як у травні 2022 року разом з Юрієм та ще двома сусідами висаджували сакури.
"Тоді був дощ, погода була не дуже, над нами літали ракети, а він висаджував все самотужки. Потім через рік Юра вирішив їх пересадити, щоб зробити алею сакур. Спочатку вони були більш рясно посаджені, а потім ми вирішили їх розтягнути. Коли він збирався це робити, був у лікарні після операції. Але він все одно приїхав, зібрав нас, попросив мешканців району з різних будинків допомогти пересадити дерева", — розповідає Вікторія.
Харків'янин надихнувся алеєю сакур в Ужгороді та вирішив відтворити її у рідному місті.
"Я попросив своїх сусідів, і ми під час обстрілу висадили дерева. Було, звичайно, непросто це зробити, бо люди боялися вийти на вулицю, я прохав людей і дуже багато відмовили мені в допомозі, але все ж декілька людей вийшли, і ми це зробили", — згадує Юрій.
"Це показує наш незламний дух, жагу перемоги, це об'єднує Харків і дуже багато людей це підтримує — їм потрібні такі моменти. Коли сакура квітне, люди трошки забувають про війну, бо квіти роблять нас трошки щасливішими. Дерева красиві, вони можуть жити до 100 років", — говорить харків'янин.
Сусіди, які допомагали висаджувати сакури, нині доглядають за ними, каже Юрій.
"Дерева потрібно поливати, оприскувати, обрізати. Щороку молоді фруктові дерева, а сакура — це фруктове дерево, дика вишня в Японії, потрібно обов'язково обробляти від моніліозу, це грибкове захворювання. І, звичайно, поливати, поки вони не виростуть великими", — зазначає харків'янин.
"Я сам два рази це організовував, а торік мені провели операцію на спині, й мені довелося в червні 2023 поїхати на реабілітацію до Німеччини. Цього року попросив Юрія Санамяна зробити все, що потрібно для нашої незламної алеї", — додає Юрій.
Дерева поливають самостійно, однак потребують допомоги комунальників, каже Вікторія Шпинєва.
"У нас в під’їзді чомусь заблокована вода. Не завжди можемо у сусідньому домі попросити, щоб нам під'єднали воду, бо там не завжди є людина, яка за це відповідає. Ми самотужки відрами, баклажками носимо. Хотілося б, щоб нам допомагали комунальники. Бо влітку була проблема, що їх не поливали. Зараз ми бачимо, що сім сакур вже мертві", — говорить Вікторія.
По поверненню додому Юрій планує розширити алею та урізноманітнити насадження.
"Після повернення у Харків я дуже хочу продовжити алею сакур, а також об’єднати такими деревами Основ’янський і Слобідський райони. У мене ще є ідея посадити рожеві каштани як у Києві — така мрія", — каже Юрій.
"Ми дуже просимо комунальні служби допомогти нам їх доглядати, бо це така краса — всі фотографуються поруч, милуються сакурами. Це частинка нашої душі, хотілося б зберегти цю красу. Ми віримо, що в майбутньому це буде алея незламних харків’ян, що вона буде з нами, коли буде перемога", — впевнена Вікторія.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube