Слюсарі Борис Росличенко та Сергій Малий — працівники харківської міської філії "Газмереж". У перші тижні повномасштабного вторгнення вони працювали на Салтівці, щоб будинки не лишалися без газу. Тоді північні околиці міста щодня обстрілювали російські військові — це тривало до контрнаступу українських сил оборони.
"Ну як залишити? Люди без газу залишаться": історія Бориса Росличенка
Зміна 63-річного Бориса Росличенка почалася 24 лютого і тривала кілька діб.
"24 лютого я заступив на зміну, і все почалось близько четвертої ранку. У нас віконне скло велике було у будівлі, і так почало дзвеніти. Я вийшов, дивлюся — лютий, ну яка гроза, грім? Дивлюсь — небо чисте. А тут літає так! І дзижчить, і шумить. Я й злякатися не встиг. Вже коли зі зміни їхав — бачу черги на заправках, люди напружені. Дочка каже: "Тато, треба виїжджати". Ну як залишити? Люди без газу залишаться. Ні, ми так не могли. Коли всі виїхали, у мене дружина працювала теж вахтовим методом – по 3 доби", — говорить Росличенко.
Коли споживачі не помічають, що відбувається, радієш цьому. Люди не мають цього знати – ми маємо давати газ потрібним тиском.
Слюсар каже, попри те, що Салтівка була під обстрілами, вирішив виходити на роботу.
"Я не встиг злякатися. Для мене головне — витримувати режим тиску газу. Якщо я не витримаю режим, то буде стільки проблем — люди без газу залишаться. Знову пускати газ. Це такі питання, коли буде залучено дуже багато людей. Не злякався, ні", — говорить Росличенко.
"У перші дні кожен хотів бути корисним": як працював Сергій Малий
35-річний Сергій Малий працює у компанії протягом 12 років.
"Моя зміна закінчила роботу 24 лютого, і знову ми вийшли на роботу 27 лютого. Перші мої виїзди були 3 березня 2022 року. Найперший виїзд — поїхала наша бригада, і сталося поранення нашого майстра. Заявка була о 10-11 годині дня. Подзвонила людина, й сказала, що немає газу у приватному будинку", — згадує Сергій.
Допомагав колезі, який дістав поранення, коли росіяни бомбили район з літаків.
"Дивлюсь — птахи летять, п'ять птахів — прямо на нас. І звук посилюється. Пролітають п'ять авіабомб. Підходить наш майстер. Так тримається за живіт і каже: “Мене поранило”. Прибирає руку, а на светрі — пляма крові. Ми подзвонили у службу, сказали, що зараз поїдемо у невідкладну допомогу, тому що його поранило. Машину пошкодило. Відірвало двері, відірвало бокові двері з роликів. Йому зайшов уламок прямо до кишківника — лікувався довго, понад 3 місяці. Зараз вже працює", — згадує Малий.
Коли росіяни влучили в один з найбільших газорегуляторних пунктів Харкова, один з тих, хто був після перших влучань і перекривав газ, — слюсар Сергій Малий.
"Сюди під’їхали тільки, коли росіяни відійшли від кільцевої. Тільки вперше сюди змогли під’їхати. Намагалися з усіх сторін під’їжджати, але вдень неможливо було", — говорить слюсар "Газмережі".
Заявок ставало все більше й більше. Я навіть не помічав страху, роботи багато було. На Салтівці — кожен день. Вдень ми приїжджали за заявками від людей, а вночі, коли комендантська година, за заявками ДСНС. У перші дні кожен хотів бути корисним. А потім теж — при справі. Зараз — так само. Хочеться бути корисним.
Сергій розповідає, зараз працює не тільки на Салтівці, а й в інших районах міста, каже, що головна складність в роботі у 2024 році — подвійні удари росіян.
Сергій та Борис говорять, героїчною свою роботу під час війни не вважають — хочуть бути корисними.
"Я просто виконував свою роботу, а для мене це — основа. Я не думаю, що це героїчна робота. Я вважаю, що героїчна робота — на "аварійці", — говорить Росличенко.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube