П'ятьох останніх жителів села Синьківки на Куп'янщині волонтери евакуювали наприкінці вересня. Це п'ятеро чоловіків. Кожен лишався у селі, яке тривалий час не зникає зі зведень Генштабу через постійні спроби РФ наступати у його напрямку та авіаудари поблизу, з різних причин. Нині евакуйовані у Харкові, а в селі не лишилось жителів.
"25 вересня був останній, четвертий удар — просто добило хату"
Один з тих, хто серед останніх виїхав з Синьківки, 32-річний Артем Черкавський.
"Забрав батька, дядька, діда, сусіда по вулиці — оце зі мною 5 чоловіків, і виїхали", — говорить Артем.
Город то свій був, як-не-як, а під обстрілами посадили. Гуманітарку їздили отримувати в Петропавлівку. Так і жили.
За його словами, сам не виїздив, бо не хотів лишати рідних, переконувати, що треба евакуюватися довелося пів року.
"Було багато пропозицій евакуюватися, але ми до останнього сиділи в Синьківці. Я давно вмовляв виїжджати, з пів року, мабуть. Але пенсіонерам цього не докажеш, я тут народився, я тут помру — і тому подібне казали. То батько не хотів, то дядько, то дідусь по сусідству. Це поки хати повністю не розбомбили. Там одна кімната залишилася, там — дві, дахів немає, вікон немає. 25 вересня був останній, четвертий, удар, просто добило хату. Одна кухня й зала залишилися. Пощастило, ми надворі були", — говорить житель Синьківки.
Усе село розбили, хат взагалі, грубо кажучи, немає. Від нас за два кілометри вже передок ішов. Там не перестають лупити.
Рідні та сусід погодилися виїхати через зруйновані будинки та холоди, говорить Артем.
Яким було життя в Синьківці під час повномасштабного вторгнення
Черкавський не раз потрапляв під російські обстріли.
"Що не день, то влучання", — каже Артем, відповідаючи на питання про стан села. — То там, то там хата згоріла. От я до сусіда їздив, від мене метрів за десять касетний боєприпас вибухнув, біля сусідів ходив качок годував — "Градами" накрило, вчасно за бетонну огорожу забіг. І так ще разів 3-4 біля мене прилітало, добряче".
Житель Синьківки каже, що "рівняти із землею село почали з серпня".
"Обстріли цілодобові — і вдень, і вночі. Хаотично, без вибірково. Куди Бог пошле, куди вітер повіє — туди й летить. Стріляли з усього — міномети, "Гради" касетні, танки, САУ. Навіть були авіаудари. Один двоповерховий будинок склало повністю, до підвалу. І в кінці села ще по одному попало. Дрони літають. Зараз тебе побачать, відразу туди й удар буде", — говорить Артем.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube