Матеріальна шкода від російських обстрілів для об'єктів агропромислового комплексу та екології сукупно сягає мільярдів гривень, в інтерв'ю Українському радіо Харків розповів новопризначений заступник начальника Харківської ОВА Євген Іванов. З середини листопада колишній керівник одного з агропромислових підприємств області опікується питаннями сільського господарства та екології на Харківщині.
Які першочергові завдання поставлені перед вами?
Перше — створення для людей умов для повернення до своїх рідних районів, регіонів. Друга проблема — інфраструктурна: транспорт, опалення, світло, інтернет, пошта, умови для життєдіяльності людей на цих територіях. Якщо ми говоримо про агропромисловий комплекс, одна з першочергових проблем — це кількість замінованих полів, знищення інфраструктури. Але зараз тільки виробляється методика фіксації всіх пошкоджень.
На жаль, через повномасштабне вторгнення РФ аграрний сектор на Харківщині зазнав дуже великих втрат. Це і знищення агропромислової інфраструктури — елеваторів, складів, ферм, залізничних колій, доріг. Ми маємо майже весь спектр інфраструктурних пошкоджень. Крім того, через обстріли та окупацію виїхала велика кількість людей з небезпечних регіонів, які зараз майже всі деокуповано. Це залишило галузь без достатньої кількості робочих місць.
Мова йде про мільярди гривень, але я був би обережний з відсотками та цифрами, бо наразі ми не маємо доступу до всіх полів, водного, лісового фонду для обстеження. Тому цифри будуть набагато більші, ніж ті, що маємо зараз.
За даними екоінспекції в Харківській області, сума шкоди та збитків довкіллю, спричинених агресією від Росії, наприклад, заводу ФЕД, становить 210 млн грн, природно-заповідний фонд — 288 млн грн. Це тільки те, що поки що встановлено. Мова йде про сотні мільйонів гривень по кожному об’єкту, по кожному заповіднику, і якщо це все разом скласти — це дійсно мільярди гривень.
Чи можемо ми говорити про релокацію сільськогосподарських підприємств Харківщини?
Це галузь, яка прив’язана до регіону, до райцентрів, сіл, селищ. Якщо люди не мають можливості жити саме в області, ми не будемо мати того відсотку виробництва, який був до війни. Без людей не буде роботи.
Є підприємства, які зареєстровані в інших регіонах, зокрема у Києві, а працюють чи працювали на Харківщині. Це не проблема, я так розумію, для них просто перекинути своє виробництво на інші землі, більш безпечні. Чи багато таких агрохолдингів полишило Харківщину?
Є така проблема, безумовно. Одна з наших першочергових задач — створення умов для повернення таких підприємств. Багато хто, хто міг вивезти виробництво, вивіз його і працює у центральній або західній Україні. Але тут ще треба враховувати, що саме робота у тваринництві та рослинництві перевезенню не підлягає, бо галузь прив’язана до землі.
І тут ми маємо дуже великі мінусування. Не все можна перевезти. Якщо це якась переробка, робота з сировиною — так, такі підприємства дійсно переїхали. І ми зацікавлені якомога швидше створити умови для повернення. А робота на землі — це найбільша проблема. Неважливо, чи агрохолдинг, чи маленьке підприємство — якщо воно прив’язане не до переробки, а до роботи на землі, то воно в однакових умовах, що маленьке, що велике.
Зараз першочергова задача — розмінування, повернення людей, створення умов для них. Для Харківської області не переробка — номер один, а саме виробництво сировини. По цьому ми майже завжди у трійці, у п’ятірці по регіонах України, по виробництву у рослинницькій галузі, наприклад.
Наскільки вдалося зібрати врожай, що лишилося через обстріли і замінування територій?
Дійсно, дуже велику кількість врожаю не вдалося зібрати і посіяти, цикл весна-літо-осінь був порушений. Це буде неточна цифра, бо не по всіх деокупованих районах, проведений аналіз такий, як треба. Але я б оперував такими цифрами — ми десь маємо 40% минулорічного врожаю по кожному з напрямків у рослинництві. У тваринництві падіння ще більше, дуже багато зруйновано у молочній сфері, у тваринництві. Підприємство "Агромол", відоме всім мешканцям області, знищено повністю. І таких прикладів дуже багато. По врожаю ми можемо оперувати цифрами 35-50%.
А відсіяти скільки вдалося, цей процес вже завершився чи він триває?
В нас дуже складні погодні умови цього року, таке буває не кожен рік. Були проблеми і з посівною, і зі збиранням. Все це дуже затяглося, але можна сказати, що процес завершено. Це знов-таки близько 40%, можливо, трохи більше, від минулорічного об’єму.
Є території, які були під окупацією, там може бути 5-10% території, які були засіяні чи оброблені. А є, наприклад, території Богодухівського району, які не були під обстрілами або в окупації — там цифри набагато кращі. Я знаю деякі підприємства, які відсіялися майже в повному об’ємі.
Аграрний сектор — переважно приватний. Яким чином обласне керівництво може допомагати виправляти ситуацію? Як відбувається цей взаємозв’язок, адже не може обласна влада впливати і говорити — сійте, будь ласка, це або інше, як, можливо, було раніше?
Дійсно, це було б некоректно — так вести справи з боку обласної влади. Ми тільки допомагаємо, там де можемо відновити діяльність підприємств. Ще до Дня сільського господарства ми зберемо аграріїв, великих та середніх, озвучимо той спектр питань, який ми можемо вирішувати, у чому допомагати. Ці програми державними підтримки, які плануються — вони обов’язково будуть, на наступний рік програми підтримки малого та середнього агросектору будуть. Тваринництва — в першу чергу.
Ми будемо допомагати працювати: це і діалог з банківським сектором щодо кредиту, пошук і завезення добрив і посівного матеріалу, в нас дефіцит у регіоні. Пошук і оптимізація логістики, залізничної і автотранспортної, завезення у регіон того, що не вистачає. Паливо — одне з першочергових питань, це пошук нормальної цінової політики, допомога у логістиці, від якої ця ціна дуже часто корелює.
Чи може обласне керівництво якимось чином контролювати ціни на хлібобулочні вироби, аби вони не підвищувалися?
Пряма компетенція регулювання цін — в Антимонопольного комітету. Але ми зі свого боку, наскільки можемо, будемо вести діалог виробниками, намагаючись утримувати ціни якомога більш стабільними щодо довоєнного рівня. Будемо допомагати виробникам, щоб вони не підвищували ціни так пропорційно, як зростає курс долара чи змінюється загальна економічна ситуація.
І до повномасштабного вторгнення не все було гаразд з виробництвом птиці, після вторгнення ми давали інформацію про влучання російських окупантів у корівники. Деталізуйте ситуацію у тваринництві.
Навіть у довоєнному стані галузь потребувала більшої програмної допомоги і більшого реформування державних підприємств. Ми маємо більш серйозну ситуацію, пов’язану з руйнуванням цих підприємств. Прямо зараз дійсно дуже складно буде привести сюди інвесторів, які б відновили галузь або якесь підприємство. Це теж питання, але другорядне. Першочергове — підтримка з боку держави, державні програми, які дозволять відновити, запустити і вийти хоча б на довоєнний рівень по виробництву птиці, молокопродукції. Перш за все ми розраховуємо на допомогу державного бюджету, субвенції, гранти, програми.
Стосовно сільськогосподарської техніки — чимало окупанти вивезли, понівечили. Чи можливі якісь гранти, допомога закордонних партнерів?
Дійсно, це має місце. Одне з перших наших завдань — діалог з європейськими партнерами. Найперше — це поляки, які найбільш активно допомагали у цій галузі і допомагають. Планується партнерська допомога, можливо, гранти, співфінансування. Будемо відновлювати парк техніки, я думаю, наші європейські друзі у цьому не останню роль зіграють. Більше 30% техніки станом на зараз або знищені, або вкрадені, вивезені на територію Росії, але це не кінцеві цифри.
Щодо шкоди, завданої лісам, насадженням — Ізюмщина, можливо, Куп’янський район. Скільки років потрібно для відновлення?
Дійсно, найбільших руйнувань і пошкоджень зазнали Ізюмський, Балаклійський, Чугуїво-Бабчанський, Вовчанський лісгоспи. Тобто ті, що були в зоні окупації. Це близько 45% від загальної площі держлісфонду регіону. Близько 13000 га земель лісового призначення ще лишаються в окупації, це північний схід. Стоїть питання розмінування на площі близько 160000 га лісового фонду. Це точно не рік і не два, точно більше.
Читайте також
Гречка, просо та кукурудза: яку кількість врожаю зібрали аграрії Харківщини