Олександр провів у полоні загарбників понад три місяць. Чоловік каже, що йому ще пощастило, бо він не потрапив на допит до чеченців.
Історію Олександра опублікував Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
"У камері №2 розміром менше ніж сім квадратних метрів з Олександром впродовж трьох місяців були ще вісім людей. Були й камери з полоненими жінками. В тому числі й ті, кому пощастило менше. Про цей жах Олександр згадувати не хоче", — розповів Лубінець.
Олександр каже, що йому "пощастило", адже він лишився живим і не потрапив на допит до чеченців, а лише до російських військових. Чоловік били електричним струмом, битою по голові та тулубу, різали ножем, погрожували вбивством мами. Окупанти вимагали від Олександра зізнань в тому, що він був коригувальником вогню для ЗСУ.
Олександр витримав тортури і не підписав жодного документу, каже, що ті, хто підписував — просто зникали.
За словами Дмитра Лубінця, записи тортур росіяни забрали із собою, тікаючи з Балаклії: "Можливо, щоб переглядати і отримували задоволення, а можливо для того, щоб мати докази воєнних злочинів на підлеглих і змушувати їх продовжувати служити".
Що відомо
- У звільнених з окупації містах Вовчанськ, Куп'янськ, Балаклія та Ізюм виявили 10 російських катівень, з них шість — в Ізюмі.
Читайте також
"Це насправді жахіття": розмова зі слідчим, який фіксує злочини окупантів на Харківщині