Харків'янці Амалії Морозенко у липні виповнилося 100 років. Вона допомагала відновлювати Харків після закінчення Другої Світової війни, долучилася до створення одного з символів міста — Дзеркального струменя, а нині переживає свою другу війну.
Жінка розповідає, їй було 19, коли після Другої Світової вона повернулася з евакуації та побачила Харків у руїнах. Тоді разом з однолітками взялася за відбудову. Говорить, сучасні російські удари ще більше руйнують місто, і наступні покоління теж чекає масштабна відбудова.
Що Амалія Морозенко згадує про облаштування Дзеркального струменя в центрі повоєнного Харкова та що історикиня й архітектор говорять про це місце, читайте у матеріалі Суспільне Харків.
«Велика радість була, що щось таке у місті з'явилося»
Уперше за пів століття харків'янка Амалія Морозенко побувала біля Дзеркального струменя у центрі міста у серпні цього року разом з Суспільним. 80 років тому вона була причетна до створення одного з сучасних символів Харкова.
«Дерева, слава богу, живі, здорові. Я дивлюся, вже багато нових підсадили», — сказала Амалія Морозенко, перебуваючи у парку біля Дзеркального струменя.
У липні Амалії Морозенко виповнилося 100 років. Нині вона живе на Салтівці. Розповідає, Другу Світову, коли Харків був окупований нацистами, вона пережила в евакуації.
«Сім класів я закінчила, мені було 15 років — і почалася війна. Коли на Харків наступали німці, я евакуювалася. І щойно Харків звільнили — ще війна тривала — а вже потихеньку поверталися. Бачили, що Харків зруйнований. Доволі серйозно був зруйнований. Але тоді, в основному, бомбили тільки літаки. Звичайно, були руйнування, але я б не сказала такі… Не такі, як на сьогодні вже у нас — це однозначно», — говорить харків'янка.
Амалія Морозенко згадує, на місці сучасного Дзеркального струменя було знищене тролейбусне депо — його руїни вона розбирала разом з однолітками.
«Розбиті тролейбуси були, багато уламків, руйнувань. Спочатку все це прибрали, вивезли. Потім розчистили майданчик увесь. Посадили маленькі дерева. Ті дерева, які зараз вже прикрашають. Потім там зробили озеро. А потім надбудову зробили, пустили перший струмінь. Я навіть боялася до неї близько підійти», — згадує Морозенко.
Велика радість була, що щось таке у місті з'явилося, можна сказати, нормального життя. Вже відновлювалося усе.
Прибирали шрами війни
Дзеркальний струмінь у повоєнному сквері Перемоги звели у 1948 році.
«Наприкінці 1930-х років на цьому місці було створене тролейбусне депо. Під час Другої світової війни Харків дуже сильно постраждав. Ми знаємо, що, наприклад, руйнування тільки житлового фонду у Харкові сягнули одного мільйона квадратних метрів. Постало гостро питання про те, що треба якимось чином це відновлювати. Тому спробувати максимально прибрати з міського простору шрами і сліди війни, а для цього на місці згарищ почали облаштовувати парки і сквери», — говорить історикиня Ольга Вовк.
Цей фонтан-альтанка первісно носив назву «Пам'ятник перемозі», хоча він зовсім не схожий на типові пам'ятники. Ця альтанка більше навіює романтичний флер, вона більше схожа на місце для побачень.
Щодо будівництва у той час у місті точилися суперечки, розповідає архітектор та дослідник історії Харкова Максим Розенфельд.
Архітектори спочатку пропонували зробити сквер із воєнною тематикою та радянськими стягами, однак зрештою у конкурсі переміг проєкт білої альтанки з фонтаном, каже Розенфельд.
«Оголосили суботник, зібралися люди, зібралися працівники й посадили ці дерева, розбили сквер. Сквер Перемоги. До речі, він носить це ім'я дотепер. Його не перейменовували. За ці роки виросли ці липи, каштани, клени — і він, дійсно, перетворився на таку зелену оазу», — говорить Максим Розенфельд.
Для мене липа біля цього так само важлива, як і це. Хоча може здаватися, що це звичайне дерево. Кожен камінчик, кожен будинок, він має свою історію — треба вміти її чути, вміти її розуміти.
Легенда про Дзеркальний струмінь і курортний роман мера
Максим Розенфельд каже, що довкола Дзеркального струменя ходить легенда.
«Був, кажуть, оголошений конкурс серед архітекторів, й усі проєкти не задовольняли керівництво міста, тому що вони фактично всі були якісь банальні. Очільник Харкова, звали його Віктор Чураєв, за легендою, поїхав у 1947 році у КисловодськМісто-курорт бальнеологічного та кліматичного спрямування, розташоване у Ставропольському краї Росії відпочивати. Як розказують «злі язики», там у нього відбувся курортний роман. І коли він повернувся до Харкова, він покликав до себе головного архітектора Віктора Коржа й каже: «Зроби мені таке, як у Кисловодську», — переповідає Розенфельд.
Навіть у Вікіпедії кажуть: «Не підтверджується вся ця кисловодська легенда». Звісно, не підтверджується — вони різні, хоча насправді історія красива.
«Він додав від себе другий, третій ярус арки. Зробив більш складну конструкцію. Почався скандал, стали звинувачувати цього Чураєва в тому, що він фактично замість того, щоб встановити монумент перемоги, поставив монумент перемоги своєї на любовному фронті. Попри весь снобізм, критику жорстоку на те, що це несмак, харків'яни полюбили цей фонтан ще тоді», — говорить архітектор.
Особливо красивий має вигляд, якщо стати посеред цього майданчика під арками й подивитися суворо вертикально вгору й перехрестя цих зводів.
«Зробити так, щоб Харків був ще кращим, ніж був до цієї війни»
Амалія Морозенко говорить, тоді, у повоєнні часи, ця споруда та сквер їй сподобалися, бо були символом відновлення та мирного життя. Каже, у нинішньому варіанті струмінь став ще кращим.
Жінка говорить, не знає, чи доживе знову до мирного часу у Харкові, але чекає на перемогу та сподівається, що Дзеркальний струмінь побачать наступні покоління, які відновлюватимуть місто.
«Мені здається, що зараз треба відкинути усі негативні настрої, у кого у людей є, засукати рукави, як колись ми це робили, й почати відновлювати. Зробити так, щоб Харків був ще кращим, ніж був до цієї війни. Мене, мабуть, підтримує тільки думка така, що все це колись має закінчитися, що треба зібратися з силами, зібратися духом — і пережити все це», — говорить Амалія Морозенко.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube