В Івано-Франківську відбувся прем'єрний показ фільму "Будинок "Слово". Нескінчений роман"

Показ фільму "Будинок "Слово". Нескінчений роман". Івано-Франківськ, 12 травня. Суспільне Івано-Франківськ

Художній фільм режисера Тараса Томенка "Будинок "Слово". Нескінчений роман" показали в Івано-Франківську. Він — про українських поетів і письменників доби "Розстріляного відродження". Творців поселили у будинку "Слово" у Харкові, щоб вони працювали на радянську систему.

Про це на пресконференції розповів актор Станіслав Сукненко.

"Будинок "Слово", який побудували у 1927 році, це — такий унікальний експеримент, під час якого радянська влада вирішила зібрати в одному місці надзвичайно талановитих людей для того, щоб зробити відбір: хто лояльний, а хто — ні. Кожна кімната прослуховувалася. Сталін розумів, що люди впливові й талановиті на місцях можуть зробити для нього велику шкоду, що Україна може бути іншою", — розповідає Станіслав Сукненко.

З його слів, після прем’єри в Києві люди підходили й казали, що вони не чули про цей будинок.

"Така кількість творчих людей була страчена тільки через те, що вони не стали рупором радянської влади", — говорить Станіслав Сукненко.

При відборі акторів особливу увагу звертали на їхню зовнішню схожість зі своїми героями. У стрічці "Будинок "Слово". Нескінчений роман" Сукненко грає українського режисера та драматурга Леся Курбаса. Перед зйомками актори ознайомилися з матеріалами про своїх персонажів. На знімальному майданчику вони називали один одного іменами героїв.

За словами Станіслава Сукненка, ця стрічка є продовженням документального фільму Тараса Томенка "Будинок "Слово", який вийшов у 2017 році. Знімати художнє кіно почали у 2018 році. Однак після того, як відзняли половину, роботу над ним припиняли на декілька років через брак фінансування.

"Історія, яку ми бачимо в цьому фільмі, заснована на реальних фактах. Зрозуміло, що це — художній фільм, і тут є авторська інтерпретація образів. Сьогодні в Харкові важко знімати реальний будинок "Слово", бо він виглядає сучасно. Тому дуже багато сцен з реконструкцією відзняли в Києві. Фільм — чорно-білий. Там є тільки один кольоровий кадр. Це — найтрагічніша сцена. Загалом сценарій стрічки розписаний у чотирьох розділах за кольорами: білий, чорний, сірий і чорно-білий", — пояснює Станіслав Сукненко.

Актор також додає: сподівається, що фільм мотивуватиме українців дізнаватися правду про героїв цієї картини.

"Нам важливо було показати цих людей не геніями, а живими людьми. Вони були такі молоді, як ми, закохувалися, віддавалися почуттям, інколи були поганими хлопчиками й дівчатками. Мені й моїм колегам важливо, щоб ми говорили про них сьогодні, згадували, щоб ми вчитувалися у їхні тексти, продовжували щось, що не завершили вони, бо історія повторюється", — каже Сукненко.

Фільм вийшов у національний прокат 9 травня. Представник компанії, яка є партнером національного показу, Віктор Вінтоняк закликав глядачів приносити із собою книги українських письменників та залишати їх у кінотеатрах. Таким чином охочі можуть долучитися до проєкту "Книга на фронт".

Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube