Майор Микола Кубірка був учасником АТО/ООС. Зараз у лавах 10 гірсько-штурмової бригади воює в "найгарячіших точках" повномасштабної російсько-української війни. Про те, що знову спонукало взяти до рук зброю, військовослужбовець розповів Суспільному.
Про АТО/ООС: "Тоді не працювала ворожа авіація, тоді було простіше"
Микола Кубірка з позивним Кубик у лавах Збройних сил України — понад 10 років. Він має вищу військову освіту. З 2015 до 2018 року воював у зоні АТО/ООС: Горлівка, Зайцеве, Донецьк.
"Я проходив службу у 57 окремій мотопіхотній бригаді. Відповідно, знаю, що таке АТО. Якщо порівняти АТО і повномасштабне вторгнення — це небо і земля. Тоді не працювала ворожа авіація, тоді було простіше", — розповідає боєць.
Про початок повномасштабної війни: "Мені було страшно за цих дітей"
На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Микола з побратимами захищав Житомирщину та Київщину. Воїн розповідає, що тоді найбільше вражали діти, які пережили там окупацію.
"Коли ми відбили Київ і вийшли на кордон із Білоруссю, це була територія без світла, зі знищеними вежами мобільних операторів. Якось у наш штаб забігли місцеві діти. Ми їх пригостили цукерками та шоколадками. В їхніх очах була така вдячність. А мені було страшно за цих дітей. Бо я не хочу, щоб таке прийшло до нас додому. Тому — що далі від хати ми зупинимо ворога, то спокійніше спатимуть наші близькі", — запевняє Микола Кубірка.
Воїн каже, що найскладніші бої для його підрозділу проходили за місто Сєвєродонецьк та селище Врубівка на Луганщині.
"Найважче на війні — зберегти людяність. Бо в певний момент ти розумієш, що стаєш трохи роботом, починаєш математично думати. Людські цінності відходять на інший план і залишається звичайний математичний розрахунок. Ти прораховуєш, яким чином виконати завдання, і не думаєш про можливі наслідки", — говорить Микола Кубірка.
Про сім'ю: "Я не хочу, щоб мій син знав, що таке війна"
Кубик розповідає, що з АТО його "витягнула" дружина. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона плакала і просила його не їхати на війну. Утім, жінка знала, що Микола не зможе вчинити інакше.
"Дружина дістала мій рюкзак і зібрала всі мої речі. Я був у відрядженні у Чернівецькій області. Коли повернувся, то всі мої речі були чисті та готові. Хоча вона й намагалася мене стримати", — пригадує Микола.
Боєць жартує, що змушений буде розповісти синові про війну, бо "треба пояснювати, чому мене так довго немає вдома". Саме підтримка сім'ї додає бійцеві сил на фронті.
"Сил мені надає і те, що користуюся посадою (як-не-як — начальник зв'язку). У мене постійно є інтернет, і я маю зв'язок з рідними. Коли 2-річна дитина починає по відеозв'язку співати "Ой, у лузі червона калина", це дуже допомагає", — ділиться Кубик.
Про мотивацію: "Якщо ціна того, щоб мої діти спокійно гралися і ходили до школи — моє життя, я готовий її заплатити"
Коли почалася повномасштабна війна, синові Миколи було два роки й два місяці. Військовий каже, що саме тому й пішов на фронт, бо не хоче, щоб його діти знали, що таке "війна".
"Своїм землякам можу сказати лише одне: зрозумійте правильно, коли починає тонути корабель, то не тоне ліва чи права частина, а тонуть усі. Тому не думайте, що війна на Сході або на Півночі. Війна — набагато ближче, ніж ми думаємо. Якщо ціна того, щоб мої діти спокійно гралися і ходили до школи — моє життя, я готовий її заплатити", — каже воїн.
Про перемогу: "У нас є все для того, щоб ми перемогти"
"Хіба країна, герб якої якась там курка, може перемогти країну, герб якої тризубець? Ніколи! У нас всі — від малого до великого — працюють на перемогу. Їх (росіян — ред.) тут за кожним поворотом чекає смерть. Хоч і є зрадники, окупанти ніколи в житті нас не переможуть", — переконаний Микола Кубірка.
Воїн говорить, що його підрозділ забезпечений усім необхідним. Чоловік жартує, що кожному солдату треба мати "свої два літаки, свої "Байрактари", а потім вже серйозно додає: "Є певні нюанси. Мені може не вистачати засобів зв'язку чи ще чогось. Але у нас є все для того, щоб ми перемогли".
Микола впевнений, що ця війна закінчиться перемогою України.
"Війна Росії проти України — це ще один цвях у гріб Росії. І ще кілька століть після цієї війни РФ не зможе підняти свій ніс і на когось напасти", — каже Кубик.
Зараз Микола Кубірка найбільше мріє обійняти своїх рідних. Він каже, що після війни планує повернуся до своєї звичної справи — "крутити дротики" (до 24 лютого чоловік встановлював пожежну сигналізацію на Дністровській ГЕС).
Перемогу, обіцяє воїн, святкуватиме у кращих українських традиціях.
Читайте також
- Нацгвардієць з Прикарпаття збив шість літаків та одну крилату ракету російських окупантів у Запорізькій області
- Два танки та чотири окупанти. Бійці "десятки" показали, як знищують російську армію
- П'ять пострілів без жодного промаху: як воїн прикарпатської "десятки" знищив російський танк
- "Ми сильні духом, в нас козацька кров тече". Бійці "десятки" розповіли, як звільняли від військових РФ село Кухарі
- "Ласкаво просимо до пекла". Бійці 10 гірсько-штурмової бригади збили літак російських терористів
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: story@suspilne.media. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!