"Це авантюра. Ти ніколи не знаєш, що знайдеш". Пошуковець з Прикарпаття розповів про розкопки

Марафон
. Суспільне Карпати

Прикарпатець Ярослав Овчаренко приблизно 15 років займається розкопками на Франківщині. Які скарби приховують наші землі? Як відрізнити "чорного" археолога від людини-дослідника та яким чином закон України регулює цю діяльність, пошуковець розповів Суспільному Карпати.

Дослідник профільної освіти археолога не має. З дитинства вивчав історію рідного краю. Зараз чоловік є учасником Клубу української інтелігенції імені Богдана Лепкого в Івано-Франківську.

Почалося з металошукача

— Сказати "чорний копач", напевно, некоректно. Бо коли це починалося — років 12-15 тому — я придбав металошукач. Ще "чорної" археології як такої, як зараз — що масово копають — не було. Було цікаво походити, щось пошукати. І так все почалося. У вільний час від роботи можна було піти самому чи з сім’єю, чи з однодумцями, зайти в поле і щось пошукати.

"Це авантюра. Ти ніколи не знаєш, що знайдеш". Пошуковець з Прикарпаття розповів про своє хобі. Ярослав Овчаренко

На той час такі люди як я, які купляли металодетектори і мали в собі таку авантюру пошуку, не шукали археологічних пам’яток так, як зараз. Зараз вже піднімають реєстри. "Чорна" археологія – це вже як робота. Шукають поселення, починають копати. А ми просто виходили. Куди-небудь. Прийти покопати, відпочити. Якось так виглядало.

"Чорна археологія" і закон

— Що таке "чорна" археологія? Це вже юридична точка зору і психологічна, і етична. Як можна відокремити "чорного" археолога від людини, яка просто щось шукає. Це вже —точка зору закону, це держава регулює — чи можна це роботи, чи ні. Якщо держава говорить, що це заборонено, то це є вже поза законом, це вже є порушення. Давайте так: металодетектори продаються офіційно. В Україні їх не потрібно реєструвати, так як в деяких країнах. Дозволу на пошуки теж не потрібно. Людина може піти і копати, крім місць, заборонених законом, це — археологічні пам’ятки.

"Це авантюра. Ти ніколи не знаєш, що знайдеш". Пошуковець з Прикарпаття розповів про своє хобі. Суспільне Карпати

Якщо людина копає не в археологічних пам’ятках – то це не є порушення закону. Якщо людина прийшла і бачить велику кількість черепків, і вона в цьому знається, бачить, що це, наприклад, однієї культури давньої, то, звичайно, це вже — порушення закону. Але, якщо людина прийшла в поле, там нічого немає і знайти там нереально щось. Якщо щось і знайде, з точки зору археології це — нонсенс, то це не є порушення.

Як працює ринок археологічних знахідок

— Ринок, на якому можна купити чи продати якісь археологічні знахідки, в Україні працює вільно. Є інтернет-ресурси. Можна і придбати, поповнити свою колекцію. І знову ж таки – це недогляд держави. Ми не можемо сказати, чи це добре, чи погано, але, якщо держава на це не впливає, отже це для неї добре. Якщо держава бачить, що це — якийсь недогляд, що це — порушення закону, то вона повинна якимось чином на це реагувати. Повинні бути закони. Хтось повинен їх контролювати.

"Це авантюра. Ти ніколи не знаєш, що знайдеш". Пошуковець з Прикарпаття розповів про своє хобі. Суспільне Карпати

Хтось думає, що інтернет-ресурси, на яких продаються археологічні знахідки, – це такий "жорсткий" кримінал і все. Там — дуже цікаві люди — науковці, які підбирають археологічний матеріал для того, щоб він не поїхав десь за кордон чи пропав. Люди викуповують цілі скарби, комплекси археологічні, описують їх, уводять в науковий обіг, викручуються, як можуть. Тобто, держава за це не дбає. Тому є ентузіасти, люди, які мають гроші, які борються по-своєму.

"Це авантюра. Ти ніколи не знаєш, що знайдеш". Пошуковець з Прикарпаття розповів про своє хобі. Суспільне Карпати

Для археології є все цінне, будь-що. Якщо говорити з фінансової точки зору, то, звичайно, є речі, які коштують дуже дорого, тому що вони, наприклад, рідкісні, навіть в археологічному плані. Це може бути малесенька дрібничка, яка коштує великих грошей. Хтось може його викинути, а є люди, які в цьому розуміються. І так формується ринок.

Які скарби приховує земля

— Україна — надзвичайно багата на археологічні знахідки. І сказати, що якась одна річ запам’яталася – то це ні про що не сказати. Це нонсенс казати, що якась одна знахідка мене вразила. Їх дуже багато. Знаходять і мечі вікінгів. Є багато історій, коли їх повертали в музеї. Одна з таких історій – меч, який зберігається в музеї в м. Винники на Львівщині. Його хотіли вивезти за кордон, але повернули в Україну.

Читайте також: У Рогатині на Прикарпатті знайшли об’єкт археологічної спадщини

На жаль, були такі випадки, що знаходили якісь речі, які не мають цінності в грошах, але вони для археології мають дуже велику цінність. І, на жаль, були такі випадки, коли розкопали, поламали. Це дуже таке велике горе наше українське – що ми не цінуємо цього. Ну і знову ж впираємося у те, що це повинна регулювати держава — ці всі відносини. Без цього ми нічого не можемо зробити.

Ти не знаєш, що ти знайдеш

— Це — цікаво: ти не знаєш, що ти знайдеш, ти не знаєш, що ти побачиш. Ми от їздимо в розвідки з археологами, закладаємо шурфи, і це теж — авантюра: ти не знаєш, коли ти його докопаєш, і що ти там знайдеш. Настільки воно цікаво. Кожен предмет, який ти там побачив, здається, що це вже є сенсація. Ти за нього вболіваєш.

"Це авантюра. Ти ніколи не знаєш, що знайдеш". Пошуковець з Прикарпаття розповів про своє хобі. Суспільне Карпати

Пам’ятаю першу знахідку. Якщо говорити з точки зору, яка стосується археології, то я знайшов якийсь поламаний шматочок бронзи з якогось давнього предмету. Було явно видно, що це зроблено в давні часи. Це була ейфорія! Це всім показувалося, це всім розповідалося: "Йому ого-го скільки років!".

Я ж не кожен день займався. Це були виїзди для відпочинку, іноді з сім’єю. І годинку могли присвятити пошуку. Ви просто не розумієте, що це таке. Це – гора корків, цвяхів, фантиків, сміття, і, можливо, за день якась одна монетка. Може буде, може не буде.

Мапа поселень Франківщини

— З часом з’явився цей клуб. Почалося спілкування, і ми дійшли до того, що клуб взяв таку спрямованість на археологію. Ми поїхали в розвідку, це було цікаво, багато інформації. Ми знайшли поселення, ми задокументували. З того часу в нас з’явилася така ідея — створити мапу поселень принаймні Івано-Франківської області. Це – надзвичайно велика праця. І не один рік. І потрібні якісь вкладення в це.

"Це авантюра. Ти ніколи не знаєш, що знайдеш". Пошуковець з Прикарпаття розповів про своє хобі. Ярослав Овчаренко

Усе тримається на ентузіазмі та особистих вкладеннях. Ми шукаємо автівки (не завжди виходить своїм автомобілем), купуємо паливо, просимо когось, щоб нас відвезли. Якось отак. Це — суто робота: лопата, лінійка, шпатель. І копати, розчищати, фотографувати, документувати, і назад це все потім потрібно засипати і вирівняти.

Сім’я мене підтримує. Діти – син і дочка – вивчилися на істориків. Дружина також долучається до експедицій.

Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини