У селі Голинь на Івано-Франківщині завершили будівництво дзвіниці біля храму Покрови Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви. Споруда заввишки 30 метрів має чотири поверхи. На дзвіниці встановили 345-кілограмовий дзвін. Її будували упродовж трьох років силами місцевих та за пожертви жителів громади.
Про це Суспільному розповів старший брат церкви Покрови Пресвятої Богородиці Іван Мазурик.
На будівництво дзвіниці скликали толоки
За словами Івана Мазурика, у 2018 році у Голині відкрили новий храм. До цього богослужіння проводили у старій церкві, однак через аварійний стан користуватися нею стало небезпечно. Після завершення основних робіт у новому храмі громада вирішила збудувати поруч дзвіницю.
«Коли основні роботи у церкві завершили, взялися за будівництво дзвіниці. Спочатку розробили проєкт — враховували розміри храму та її архітектуру, щоб дзвіниця була виконана в такому ж стилі. У 2022 році залили фундамент і дали йому певний час відстоятися. А у 2023 році вже поставили першу цеглинку, почали мурувати», — розповів Іван Мазурик.
На будівництво дзвіниці скликали толоки. Найчастіше люди працювали по суботах, однак за потреби виходили й у будні.
«Найбільше людей у нас було, коли йшла заливка перекриття. Ми вручну замішували бетон у чанах і краном подавали нагору. Тоді одночасно було 35 людей. А загалом — пів села долучилося. У нас був основний кістяк — четверо чоловіків, які працювали від котлована і до здачі під ключ. Інші — хто мав вільний час. Хтось матеріалами допомагав, хтось — фінансово», — говорить Іван Мазурик.
Стіни дзвіниці звели з цегли, перекриття зробили бетонними. Одним із найскладніших етапів було спорудження купола. Для цього, каже Іван Мазурик, потрібно було знайти майстрів із відповідним досвідом. Роботи виконували місцеві жителі.
Звідки брали гроші на будівництво
Будівництво фінансували з пожертв жителів громади. Окремо місцеві організували два збори, пояснює старший брат церкви Покрови Пресвятої Богородиці.
«На будівництво все йшло з пожертв громади. Були дві збірки: на бляху з кожного двору по 500 гривень і вже останній момент — по 300 гривень на облагородження території. Це — стоянка, клумби, всі такі роботи, щоб завершити під ключ. Наша ціль була до Покрови, до 1 жовтня, усе зробити, і ми, слава Богу, справилися», — говорить Іван Мазурик.
Точної суми, у яку обійшлося будівництво, Іван Мазурик не назвав. За його словами, матеріали намагалися купувати дешевше, домовлялися про знижки з підприємцями, а жителі жертвували стільки, скільки могли.
Що облаштували у чотириповерховій споруді
На першому поверсі дзвіниці зробили кімнату смутку. Зі слів Івана Мазурика, не всі родини мають можливість тримати тіло померлої людини вдома до поховання, тому таке приміщення було потрібне селу. Ним почали користуватися ще до повного завершення робіт.
«Другий поверх — це гостьова кімната, де родина може посидіти, випити каву, поспілкуватися. Третій — складське приміщення для церковних речей, а четвертий — це вже сама дзвіниця», — розповів Іван Мазурик.
На четвертому поверсі встановили 345-кілограмовий дзвін, який перенесли зі старої дерев'яної дзвіниці.
Після завершення основних будівельних робіт усередині шпаклювали й фарбували стіни, вкладали плитку, робили гідроізоляцію, облаштовували санвузол і теплу підлогу, каже Іван Мазурик. Також люди впорядкували територію біля храму та зробили стоянку для автомобілів.
«Найбільше вразила згуртованість людей»
Під час повномасштабної війни парафія також допомагає військовим, тому будівництво залишалося другорядним завданням, каже Іван Мазурик.
«Коли ми починали робити цю дзвіницю, побачили, яка це велика споруда, і не уявляли, як ми це зможемо зробити, чи нам вдасться, як люди будуть долучатися. Але всі бачили, що робота йде, допомагали. Найбільше мене вразила згуртованість людей. Коли починали робити, я думав, що це неможливо. А коли зробили, то вже, як то кажуть, очам — страшно, а рукам — смішно», — каже Іван Мазурик.
Оберіть Суспільне Івано-Франківськ в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах