Псатир — обрядовий хліб, який став п'ятим елементом нематеріальної культурної спадщини України, традиційно випікають надазовські греки з берегів Азовського моря в Маріупольському та Волноваському районах. Після повномасштабного вторгнення російських військ більшість надазовських греків виїхали до інших міст України, проте продовжують зберігати традиції. Як та коли греки готують обрядовий хліб до Великодня — розповіла переселенка з селища Ялта Надія Терентьєва.
46-річня Надія — сама з Ялти, що на Донеччині. Народилась у Казахстані, восьмирічною дівчинкою вона із родиною переїхала до селища Ялта на Донеччині. Згадує, що школяркою вивчала і традиції, і мову.
Вона добре пам'ятає початок війни у 2014 році, та найстрашніше було у 2022-му.
"Я добре пам'ятаю, як Маріуполь почав виїжджати. І виїжджати через нашу Ялту. І ми їх там зустрічали людей, родини з дітьми. І я пам'ятаю, як я намагалась дати їм щось поїсти. І пам'ятаю: маленький хлопчик до мене підійшов і каже: "А дай мені щось смачненьке". Я кажу: "А що тоді дати?". — "Хліба". Вони там весь час не бачили хліба, і тому це було смачненьке. Це було страшно. І це залишиться в пам'яті на все життя", — згадує Надія.
24 лютого 2022 року Надія ніколи не забуде: це день народження її доньки. Згадує: цього дня саме планували їхати до Запоріжжя до сватів, бо діти планували весілля.
"Уявіть, як я по-грецьки приготувалася. Але мені дзвонять з Нікольського району і кажуть, що дуже гучно.. І я зрозуміла, що починається щось жахливе. Ми тоді не змогли виїхати, бо не змогли заправитися. І ми залишилися із молодшим сином у Ялті", — розповідає Надія.
"Це для мене і найщаливіший день у житті, бо з'явилася моя донечка. І на жаль, такий страшний сумний і страшний день, бо почалось повномасштабне вторгнення".
Жінка говорить, що кілька місяців залишались у Ялті, бо сподівались на швидке закінчення. Та влітку 2022 виїхали— вже з окупації. І оселилась в Запоріжжі.
"Люди вивозили речі, а ми забрали все цінне везли своїх собак. Евакуювалися разом з собаками. Не тільки ми ВПО, ще наші собаки ВПО. Я жодного разу не думала, що ми їдемо так надовго: я жодного разу не обернулася і не подивилася на свій будинок. Не вистачає рідних стін, не вистачає рідних людей, які залишилися там. Найбільше не вистачає моря. Я от була в Одесі і плакала на березі моря", — говорить Надія.
Великодній рецепт. Як готують хліб греків Надазовья — Псатир
Пастир — хліб греків Надазов'я випікають напередодні Великодня, традиційно — у чистий четвер, розповідає Надія Терентьєва. Кількість має бути обов'язково кратна сорока.
"Псатир символізує муки Хреста. Коли ми почнемо його формувати, ми побачимо тут і терновий вінок, ми побачимо хрест, на якому висів Господь. Це не просто хліб, це ніби паска. Тут є все символічне, все що стосувалося Господа всевишнього".
Такий хліб, говорить переселенка, печуть греки Надазов'я — в Урзуфі, Ялті, Мангуші.
"Греків Надазов'я переселили туди з Криму. І вони назвали населені пункти, як і в Криму. Греки у нас там — уруми та румеї", — розповідає жінка.
В тісто для хліба додають вершкове масло, молоко, яйця, цукор та ванільний цукор, каже Надія.
"Тісто має бути пухнасте. Як сказала би бабуся мого чоловіка, яка була чистокровною гречанкою, — "кало". Ми його ділимо на частинки, приблизно ту кількість, скільки у нас буде Псатирів", — пояснює Надія.
"У нас буде чотири сторони нашого псатиря. Приблизно ми його ділимо на чотири сторони. Одна, друга, третя, четверта і п'ята нам потрібна, щоб сформувати хрест в середині. Потрібно зробити таким чином, такий як невеликий хрестик, як орнамент", — показує як робить візерунки жінка.
"У нас все передається від свекрухи до невістки, від матері до доньки. Таким чином. Або ти пробуєш сам, дивишся, тобі розказують як це зробити. Все приходить з досвідом. Цей хрест спочатку робила інакше, потім зрозуміла, що так красивіше і набагато простіше".
"Я дуже люблю Ялту. Це дуже важливе місце у моєму житті. Я люблю її з її берегом, з її полями, з її заказником, я її обожнюю. А Ялта, вона не може існувати без греків Надазов'я, бо вони її створили. І якщо я хочу розповісти про свою Батьківщину, то я без цього всього ніяк не обійдуся. Я повинна показати, що Ялта надзвичайна, що вона не така як всі селища. Вона класна, і тому я це все випікаю, розказую".
