Анастасія на псевдо "Бусінка" — начальниця медичного пункту першого стрілецького батальйону 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, що наразі воює поблизу Часового Яру. Їй 23 роки, останні п'ять — у війську.
Як повернула додому загиблого дядька, як командує чоловіками, вдвічі старшими за неї, рятує поранених та мріє про велику родину — розповіла Суспільне Донбас.
Військова 56 ОМПБр "Бусінка" прийшла у армію на контракт у 18 років.
"В мене батько був військовий, царство небесне. І мені захотілось військового життя", — розповідає військовослужбовиця.
Починала солдатом-зв'язківцем, наразі ж — начальниця медичного пункту першого стрілецького батальйону 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.
"Ну як це: дівчина, на "евак", мало, що станеться з тобою" — так казали мені. Але ж я уперта, з характером. І так я поїхала вперше на "евак". Як зараз пам'ятаю, зі своїми хлопцями, на "Хамері". Досить цікаві враження. Але після першого виїзду, після першого свого пораненого я сказала — це моє", — говорить медикиня "Бусінка".
Говорить: підтримка та опора — побратими з евакуаційного екіпажу "Форсаж". "Мої дев'ятеро козаків" — називає їх начальниця медичного пункту .
"Дуже велика мотивація, коли мої хлопці з батальйону приїжджають, їх хлопці мої привозять, я надаю їм допомогу. І вони такі: "О, це ж наш начмед нас рятує", — розповідає вона.
Займатися лише організаційною і паперовою роботою, каже, не може.
"Вони мене знають, як я себе поводила з пораненими, який в мене характер. Не лякливість, не якась там буря емоцій, коли в тебе поранені. Свою роботу роблю спокійно. І навіть зараз, начальником медичного пункту, я залучаюсь часто на стабілізаційні пункти, тому що мені не вистачає практики", — каже "Бусінка".
"До останнього сподівалася, що дядько живий"
Найстрашніше, каже "Бусінка", втрачати побратимів. Коли це рідні — цей біль завжди з тобою. Їй довелось евакуювати свого загиблого дядька — він отримав звання Героя України посмертно.
"Він загинув у Григорівці. І я до останнього сподівалась, бо це було велике свято, 5 травня, Пасха, до останнього сподівалася, що його засипало землею і він живий. Коли ми його забрали, везли в пікапі, я зрозуміла, що це він і слава Богу, що я везу його додому", — згадує медикиня.
Мріє "Бусінка" про велику родину з коханим — військовим. Жартує: після перемоги — одразу в декрет.
"Я сподіваюсь, що скоро це все закінчиться, і я планую мати дітей. Оце моя місія на майбутнє. Коли привозять поранених, і вони мені розказують, скільки у них вдома дітей. І тут я: "О, закінчиться війна, піду зразу в декрет". І в них очі загоряються. У мене є хлопець, і він дуже хоче від мене лапочку-дочку. Але я сказала: "Війна завершиться, і я в спокої народжу хоч десяток козаків або козачок. Але це буде не сьогодні". І от він знає, наскільки я шалена. Тож що він мені може сказати? Я жінка, я вирішила і я роблю свою справу".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.