Харків’янин Володимир Мазур понад два роки у війську — старший офіцер відділення комунікації 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. У минулому головний редактор одного з харківських телеканалів, теле- та радіоведучий, сценарист пішов у військо добровольцем у першу весну повномасштабного вторгнення. Сьогодні працює на Донеччині, розповідає історії бійців та бійчинь бригади, показує роботу на фронті. До Дня військового журналіста він розповів Суспільне Донбас про роботу пресофіцерів на війні, про складнощі та ризики.
Попри багато років у журналістиці, як працювати у прес-службі бригади уявлення не мав, розповідає Володимир. Згадує: навесні 2022-го року, коли прийшов записуватись добровольцем, про таку роботу не думав.
"Я страшенно боявся. Може, просто тому, що я там, на "нулі" і не був. Але я не боявся, власне, там опинитися, я боявся, чесно кажучи, навіть не знаю чому, що через мене хтось загине".
Однак професія і, ймовірно, звання Заслужений журналіст України, що він має, вплинули на військову кар’єру, так він став пресофіцером.
"Я намагався швидко вчитися, намагався бути корисним. Йти рубати дрова — йду рубати дрова. Отримав водійські права. Я взагалі не думав, що я цим буду займатися колись. Разом з тим, загадав усі свої навички щодо фотографії. Я бавився для себе як аматор, тільки для себе, бо більше тексти писав. Але, тут сценарії не потрібні".
Володимир писав до війни детективи, наразі за цим сумує, та говорить, що під час роботи вдається задовольнити внутрішнього сценариста.
"Найбільш цікаве — це зміна характеру. Люди, яких інколи тут зустрічаєш, кондитер, бухгалтер, менеджер, — вони приходять сюди, і вони змінюються. І разом з собою вони трошки навколо себе змінюють людей. Коли цей процес бачиш, коли ти його розумієш в інтерв'ю, ти десь ловиш, хто ким був, хто звідки. Це дуже класно".
Свою роботу нині пресофіцер порівнює із полюванням: "Ми можемо рискати в полях. Було, що ми виїжджали у мінус 15, пів дня сиділи по коліна в кучугурах, чекали, коли буде постріл. Ми, як мисливці, нам потрібні люди цікаві, нам потрібні кадри такі, щоб всі сказали: вау".
Свою роботу у війську Володимир називає надихаючою, проте хоче скоріше повернутися до родини та продовжити писати сценарії для шоу на телебаченні.
"Я відчуваю себе поки на своєму місці, але мені дуже хочеться, щоб це місце, якомога швидше пересунулося в цивільне життя до моєї родини. Я розумію, що я навряд чи повернуся в професію. Мені 51 рік, і я навряд зможу вже конкурувати. Я випав з технології, випав з процесу, я випав з кола спілкування. У мене трохи змінився, напевно, погляд на світ. Я не зможу бути лагідним, компромісним ведучим для всіх. Однозначно десь я зірвуся. Тобто до мене не можна буде приводити якогось, навіть близько проросійського політика. І для мене це, як для ведучого, профнепридатність. Бо він має бути модератором. Я модератором вже не буду".
Найбільше у роботі пресофіцера, каже Володимир, цінує можливість побачити Україну і людей.
"Це водночас найцікавіше і найважче, бо я побачив, напевно, справжню Україну. Те, що я бачив, скажімо, в студії у себе — це коло експертів, це коло якихось більш-менш відомих людей в нашому місті, в Україні загалом. Це була своєрідна мильна бульбашка, в якій перебуваєш і думаєш, що весь світ такий. А я побував у місцях, де, чесно кажучи, ніколи і не хотів би побувати, але вони є. І ти маєш знати, що вони є".
"Я знайомився з людьми, жив з людьми, які, може, спочатку здавалися дуже неприємними. Та й я для когось, напевно, не дуже приємна людина. Але, тим не менше, ти бачиш, як воно є насправді. Я не скажу, що це надихає, але це дуже сильно відкриває очі на те, що є Україна, що є ми — українці, що є армія, що є люди, які прийшли, як вони змінюються тут".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.