Психологи 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ працюють із піхотинцями, яких вивели на ротацію. VR-окуляри, метафоричні карти, вправи на "заземлення" — це все, за словами старшого офіцера-психолога групи бойового стресу Івана, допомагає розслабитися. Психолог каже: запити бійців від початку повномасштабної війни незмінні — зокрема, це проблеми з апетитом і сном через стрес, а ще — нерозуміння цивільних.
Як працюють психологи з бійцями, які служать на Бахмутському напрямку, та що найбільше допомагає військовослужбовцям утримувати психологічну рівновагу — у матеріалі Суспільне Донбас.
Старший офіцер-психолог групи бойового стресу Іван працює з бійцями півтора року. Говорить: приїздять до військовослужбовців, які нещодавно повернулися з позицій.
"Тут немає відсотків. Комусь — допоможе, комусь — ні. Тому виділяємо, кого треба сюди, а кого,можливо, десь глибоко вивчити, допомогти. (Фронт — ред.) Це фізично важко, психологічно. У багатьох є, наприклад, випадки: діти виросли, онуки, і вони їх не бачили навіть за ці три роки. Багато хто сімей своїх не бачить або не може сформувати сім'ю — оце часто людей добиває", — говорить психолог 30 ОМБр Іван.
Ще одна методика розслаблення — робота з картками.
"Граємо в карти, але не ігрові, не на гроші, хоча зарплата прийшла. На ці запитання відповідаємо чесно і відверто", — жартує психолог.
Питання на картках допомагають бійцям розслабитися, розкритися. Відповідь на цю картку одного з військових: "Моє сімейне свято — це дві мої дочки".
Боєць з позивним "Чайка" — головний сержант взводу. Він — з Житомирщини. У мирному житті — будівельник. Мобілізувався два роки тому. Розповідає: три тижні, як повернувся з позицій, був контужений — лікувався. Найскладніше на війні, додає, довгий час без ротацій.
"Даний час головний сержант взводу, позивний був "Чайка". Бувають такі моменти, що по три місяці не змінюємося. Інколи — передаємо просто речі на машину, щоб хлопці попрали, щоб хоча б запах окопний збити. Є такі люди, яким потрібен психолог, який з ними буде говорити, воно йому допоможе. Є такі — замикаються в собі, і воно йому не допоможе", — пояснив військовослужбовець 30-ї ОМБр "Чайка".
"В цей час найскладніше — коли штурми йдуть масивні. У перший тиждень, коли заходиш, може, важко, потім звикаєш. В даний час духом не падаємо. Є підтримка хлопців-побратимів, з ними можна сісти поспілкуватися, чим з психологом", — говорить військовослужбовець 30-ї ОМБр Богдан.
Богдан каже: йому гірко, що за три роки повномасштабної війни ставлення до військовослужбовців у тилу змінилося.
"2022, 2023 — дякували, що ти йдеш у формі. А в цей час — йдеш у формі, тобі каміння кидають в спину. Йдеш у формі — всі думають, що ти ТЦК. Якось люди по-іншому дивляться на життя, коли приїжджаєш у мирний час додому. Якось воно не так", — каже Богдан.
Нерозуміння серед цивільних, проблеми зі сном та апетитом — найчастіші запити, з якими звертаються бійці, говорить психолог Іван.
"Хлопці не їдять, тому що бояться вийти в магазин після виходу з бойових. Він сидів довго там, звик до того кубрика, до того окопу, до того бліндажа. І він боїться кудись вийти. Проблема сну. Там не спиш і тут так само не спиш, звичка залишається. І нерозуміння "того краю", тобто цивільного життя. Нерозуміння, що тут відбувається. Коли дружина — розуміє, а якісь друзі — не розуміють. І він просто не може адаптуватися", — говорить психолог.
Спілкування з групою бійців зазвичай триває півтори години, каже начальник групи психологічного супроводу Олександр. Далі пропонують індивідуальні бесіди — від 15 хвилин до двох годин залежно від потреб військовослужбовця. Декого можуть забрати до стаціонарного пункту психологічної допомоги.
"Коли ми бачимо військовослужбовця, коли їздимо по підрозділах — ми такого військовослужбовця забираємо на пункт психологічної допомоги, там, де вивчаємо на протязі трьох днів. Він там розслабляється, відновлюється. Якщо ж упродовж трьох днів йому не стає краще, ми далі передаємо на лікування у реабілітаційні центри", — пояснив психолог 30-ї ОМБр Олександр.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.