Військовослужбовець Максим два місяці проходить реабілітацію у Дніпрі. Через поранення, яке отримав наприкінці травня цього року, бійцю ампутували ліву ногу. Максим був кулеметником в 31-й бригаді НГУ. Поранення дістав під час оборони Білогорівки, що на Луганщині.
Нині Максим вчиться ходити на постійному протезі. Каже, спочатку опановував милиці, далі — навчальний протез, тепер — постійний.
"Менш як два тижні підготовка до протезування в мене була. Потім мені видали на два тижні навчальний протез, на ньому я навчився. Після двох тижнів я став на постійний протез", — каже військовослужбовець.
Максим — доброволець. В складі 31-ї бригади Нацгвардії воював на Харківщині, потім — бої за Кремінну, Білогорівку на Луганщині. У травні цього року зазнав поранення, розповідає військовослужбовець.
"Ми стояли на позиціях, нас на той час було тільки дві людини. Не почув дрона, підлетів дрон і скинув гранату, а так вийшло, що сидів на коліні і відстрілювався з кулемета", — згадує військовослужбовець.
Максим розповідає, уламками гранати посікло усю ліву ногу.
"Я одразу нічого не почув. Був спалах. Мене відкинуло назад у вирву і там я зрозумів, що це був "скид" з дрона. Тому що міномет, коли стріляє, то ти чуєш, коли танк працює, ти також чуєш, а от цей, як і сказав мій побратим, це був дрон"", — розповів Максим.
"Весь удар забрала моя нога. Варіанту, щоб її врятувати — не було. Це я сам зрозумів і побратим зрозумів, який мені допомагав потім".
У Слов'янську, каже Максим, йому ампутували ногу вище коліна. Потім направили до Дніпра.
"Моя евакуація тривала — 11 годин. Це до моменту ампутації. Крім цього були деякі проблеми, так само з легенями. Права нога була посічена. Рука була посічена. Обличчя трішки посічене. Перебита нижня щелепа — навпіл", — каже Максим.
Головне для нього на сьогодні — навчитись ходити, говорить чоловік. За два місяці реабілітації, розповідає, може вже стояти на протезі та недовго ходити.
"Залежить від настрою людини багато чого. Якщо людина налаштована — що хоче стати на ноги, то в неї буде виходити будь-як. А якщо людина не хоче цього, то якби це не робили реабілітологи, якби це не робили психологи, це все починається з тебе", — говорить чоловік.
Першими про поранення дізналися батьки, каже Максим. Одразу приїхали в лікарню, допомагали та підтримували.
"Найбільше підтримує? Це сім'я моя. У мене є дівчина, зараз живу з батьками, то мене підтримує моя сім'я. Зараз поставив протез, то почав виходити зі своєю дівчиною, в парк, в кафе якесь сходити з друзями. Життя продовжується", — каже Максим.
Максим каже, поки не планує повертатися у військо, хоче спробувати працювати за фахом — юристом.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram