Два роки тому, 12 серпня 2022-го, у ході Харківського контрнаступу українські воїни звільнили Святогірську громаду, зайшовши у місто Святогірськ. Місто не було повністю окуповано, проте три місяці, понад сто днів, майже повністю перебувало під контролем окупантів.
Наступ на Святогірськ, як згадував начальник Святогірської військової адміністрації Володимир Рибалкін, почався 1 червня 2022 року. Просувалися російські війська від Новоселівки Лиманської громади, далі окупували Ярову, після зайшли у Святогірськ.
"Сам штурм Ярової закінчився близько 11-ї години ранку, Ярова більшою частиною вже не належала нам. Трошки сунулися в середину Святогірська Збройні сили та потім близько 12 години пішов штурм Студенка — це Харківщина — теж на межі Святогірська", — розповідав Суспільному начальник Святогірської військової адміністрації.
"Якщо кажемо про повну окупацію, то 5 червня зранку був підірваний міст, через річку Сіверський Донець і Збройні сили закріпилися на горах, а в місто почали заходити окупанти", — говорить Володимир Рибалкін.
Після 5 червня 2022 року територія міста, яка була розташована на лівому березі ріки Сіверський Донець, була окупована, а українські військові зайняли позиції на горах на іншому боці річки.
"Вулиця Зарічна — вона належить до Святогірська, на якій знаходиться і лавра, і будинки — це теж Святогірськ. Тому частина Святогірська знаходилася завжди під Україною", — пояснював Володимир Рибалкін.
Попри спроби форсувати річку Сіверський Донець в окупантів не вийшло. Місто повністю так і не окупували, не вдалося захопили й селище Тетянівка.
Сили оборони звільнили Святогірськ від російських сил 12 вересня. Удосвіта бійці батальйону імені Кульчицького на човнах перепливли Сіверський Донець та закріпились у місті. Росіяни швидко втекли.
За понад три місяці росіяни знищили будинки жителів, інфраструктуру, школу, дороги. Як розповідав Суспільному начальник Святогірської МВА Володимир Рибалкін, деякі райони міста повністю зруйновані.
За даними на червень 2024 року, після деокупації Святогірська повернулися близько чотирьохсот місцевих жителів і жили трохи менше тисячі людей. До повномасштабного російського вторгнення тут жили майже 5 тисяч людей.
