"Прийшли путінці та почали орудувати" — так про наступ росіян на рідне місто розповідає 91-річна Олександра Морозова — жителька Селидового, що на Донеччині. Жінку напередодні вивезли волонтери, живе вона в шелтері для людей з інвалідністю у Дніпрі. 44-річну переселенку Ольгу теж вивезли разом з кішкою, яку жінка загубила у Павлограді під час евакуації. Розповіді переселенців про життя у містах, за які йдуть бої.
"Трьох жінок вбили на моїх очах. Вони йшли дорогою. Вони їм якісь "шашки" кидають — вибухнуло. Може, вони й не вбиті були, можливо, поранені, але вони впали одразу", — згадує переселенка з Селидового Олександра Морозова.
91-річна жінка розповідає про те, що відбувалося в Селидовому під час наступу армії РФ. За словами жінки, район міста, в якому вона жила окупували російські війська.
"Прийшли путінці й почали орудувати. Виганяли з будинків, палили будинки. Селище повністю знесли. На будинки кидали шашки якісь, підривали будинки. Там Селидове — вже яма", — розповідає Олександра.
Жінку вивезли волонтери. Тоді, згадує вона, у під'їзді лишалась сама, сусіди виїхали.
"Я сиджу на лавці. Під'їжджає машина велика, стоїть чоловік молодий: "Бабусю, сідайте". А я на лавці сиджу. Нічого не спитав, у мене навіть мобільний залишився у квартирі. І мене ці волонтери вже вивезли сюди. Я сама з дитбудинку, без матері залишилася в півтора року. Я зростала круглою сиротою. Війна була, тата вбили. Я прожила дуже важке життя, хорошого нічого не бачила", — ділиться жінка.
Зараз Олександра — у шелтері в Дніпрі, але хоче оселитися в будинку для літніх людей в Кропивницькому.
44-річну Ольгу волонтери вивезли з Українська Селидівської громади 1 вересня.
"Там почали закриватися магазини, потім закрили аптеку, а мені аптека дуже важлива, бо мені потрібно ліки купувати. Нічого немає, світла немає. У нас жінку одну вбило", — згадує переселенка з Українська Ольга.
Ольга розповідає про останню ніч в Українську, яку вона провела зі своєю кішкою Беллою.
"Будинок, як кутовий такий стоїть. Я помолилася. Беллочку обійняла і заснула. Я прокидаюсь, а було так десь 35 хвилин по опівночі, не пам'ятаю скільки. Такий бубух… Я так налякалась. Я нічого не зрозуміла, бо ніч, темінь і я одна", — згадує Ольга.
З речей жінка встигла забрати тільки документи, осінню куртку та фотоальбом зі світлинами своєї кішки.
"Вона сиділа на абрикосі, 2021 рік. Я кажу: "ой, яке кошеня". Це перед моїм днем народження було. У мене 23 квітня, а це 18. Каже: "Хай буде подарунок".
Кішку Беллу жінка загубила в Павлограді.
"Я її хоч вивезла. Я і плачу і радію, що вона хоч не там (в Українську — ред.). Може вона десь на полі, може десь. Може, вона хоч мишку якусь десь, де метелика якогось польового впіймає... Я прошу, всіх хто може, всіх, хто може мене бачити: виїжджайте. Люди, там все дуже погано", — зазначила жінка.
Ольга говорить, потрібні зимові речі: чоботи та куртка. Надалі жінка планує їхати до Одеси.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram