400 людей за півтора року повернулися до звільненого від окупантів Святогірська, наразі у місті проживають 950 жителів. Два роки тому, 5 червня 2022 року ,російські війська окупували частину міста. У вересні Сили оборони звільнили його. Як російські війська захоплювали Святогірська, як жили люди під час боїв та окупації та як Силам оборони вдалося не дати окупантам піти далі — Суспільне Донбас зібрало спогади містян та військових.
У місто зайшли, але цілком не захопили
Після російської окупації у Святогірську — потрощені будинки, бази відпочинку, спалена військова техніка. У місто російські окупанти зайшли 5 червня 2022 року.
До цього обстрілювали Святогірськ ракетами, авіабомбами та артилерією.
Начальник Святогірської військової адміністрації Володимир Рибалкін розповідає, наступ на місто почався 1 червня 2022 року о шостій ранку. Просувалися російські війська від Новоселівки Лиманської громади, далі окупували Ярову, після зайшли у Святогірськ.
"Сам штурм Ярової закінчився близько 11-ї години ранку, Ярова більшою частиною вже не належала нам. Трошки сунулися в середину Святогірська Збройні сили та потім близько 12 години пішов штурм Студенка — це Харківщина — теж на межі Святогірська", — згадує начальник Святогірської військової адміністрації.
"Якщо кажемо про повну окупацію, то 5 червня зранку був підірваний міст, через річку Сіверський Донець і Збройні сили закріпилися на горах, а в місто почали заходити окупанти", — говорить Володимир Рибалкін.
Тоді, у 2022 році, Рибалкін був у складі територіальної оборони.
"Це було людей 15, які мали бажання, гідність взяти зброю і допомагати Збройним силам України, які почали вивчати ситуацію, місцевість, готуватися до бойових дій і цей підрозділ проіснував приблизно сто днів, якраз ми вийшли 2 червня з цієї частини Святогірська", — говорить він.
Боронили Святогірську громаду й бійці 80-ї окремої штурмової бригади.
"Використовували такі хитрощі — перевдягали групи в нашу піксельну форму і відволікаючим маневром працювали для наших бійців на передових, а в той момент з флангу намагалися заходити організовано вже злагоджена група фахівців, які мали розбити лінію фронту нашу", — згадує тактику російських військових боєць 80-ї ОДШБр Богдан.
Форсувати річку Сіверський Донець в окупантів не вийшло. Місто окупували не повністю, не вдалося захопили й селище Тетянівка.
"Вулиця Зарічна — вона належить до Святогірська, на якій знаходиться і лавра, і будинки — це теж Святогірськ. Тому частина Святогірська знаходилася завжди під Україною", — говорить Володимир Рибалкін.
"На тому напрямку в них недокомбінована була робота усіх засобів. Там працювали якось поперемінно — або літали дрони, або пробувала йти піхота, або просто обстрілювали: "засівали" весь ліс і наші позиції, і наші підходи артилерією, і танками. А комплексної роботи не було помітно", — згадує Богдан.
За словами військовослужбовця 80-ї ОДШБр Віталія, якби окупанти пройшли далі, групи українських військових опинились у дуже неприємній ситуації.
"Якщо б вони, далі би пройшли в той час, по-перше, ті групи, які були на передових позиціях опинилися би в дуже не приємній ситуації. Якби нас туди не запустили, може б вони і пройшли би, тому що та бригада, яка там стояла, вона стояла попереду нас ще, ще нижче, але все акцентування йшло на нашу роту, на нашу бригаду, яка там стояла в обороні", — говорить військовослужбовець 80-ї ОДШБр Віталій.
"В окупації старалися старалися не дивитися, не вітати"
У квартирі жительки Святогірська Валентини внаслідок обстрілів пошкоджені вікна та вхідні двері.
"Воно тоді в нас летіло і бахкало, так, що ми сиділи всі, хто залишився, всі виїхали, в коридорчику в мене. Стільці поставили, сиділи між двох стін. Ми не виходили, нічого. Страшно було вийти", — згадує Валентина.
Люди готували їжу на вулиці, сусіди змайстрували піч, каже жінка: "Ми шишки збирали, спочатку гілки ламали. А коли почали бомбити — дерева падали, ми вже їх пиляли".
Валентина чотири місяці прожила в окупованій частині Святогірська.
"Звісно страшно було, вони жили в "Сонячному" — за нами одразу стоять п'ятиповерхові будівлі — і вони проходили повз нас: ми старалися не дивитися, не вітати. Як ходять зараз наші хлопці — ми з ними балакаємо. А тоді було страшно. Ми боялися з хати вийти", — згадує жителька Святогірська Валентина.
Все життя 78-річна Валентина прожила у Святогірську, працювала медикинею до початку повномасштабного вторгнення. Розповідає, чекала весь час на звільнення від окупантів.
"Ну це ж наша Україна, ну як без неї. В мене всі українці — папа українець, мама українка, ми тут виросли. І сестра, і брат українці, вони українською мовою всі говорять", — ділиться Валентина.
Сили оборони України звільнили місто у вересні 2022 року.
"Ми намагаємося писати нову історію Святогірська в межах держави України. Коли ми підняли документи, жодного міста-побратима, крім російських не було взагалі. На сьогодні ми вже маємо одно місто побратим — місто Істон. Зараз працюємо ще з іншим американським містом Ашленд, ми будемо підписувати договір про співпрацю", — говорить начальник Святогірської військової адміністрації Володимир Рибалкін.
Після деокупації Святогірська повернулися 400 місцевих жителів, розповідає Володимир Рибалкін. Наразі тут проживають 950 людей.
Що відомо про звільнення Святогірська Донецької області
5 червня 2022 року територія Святогірська, яка була розташована на лівому березі ріки Сіверський Донець, була окупована, а українські військові зайняли позиції на горах на іншому боці річки.
Сили оборони України звільнили Святогірськ в ніч на 12 вересня 2022 року. Місто стало першим деокупованим у Донецькій області. Удосвіта бійці батальйону імені Кульчицького на човнах переплили Сіверський Донець та закріпились у місті. Росіяни швидко втекли.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram