"Сім життів зберегли для обміну". Історія одесита, який воює у батальйоні "Донбас" і разом з побратимами полонив росіян

Ексклюзивно

На рахунку Влада до десяти вдалих штурмів позицій армії РФ. 27-річний боєць з Одеси воює у складі батальйону "Донбас" НГУ на Донеччині понад рік. Під час одного зі штурмів їхня група взяла в полон сімох росіян. За успішну бойову операцію Влада та його побратима президент України нагородив орденом "За мужність III ступеня".

Військовослужбовець Влад несе службу сержантом у батальйоні "Донбас" Національної гвардії України. За його словами він на Донбасі він з березня 2023 року.

На останньому виїзді група взяла вісім російських полонених, розповідає боєць. Одного не врятували, він стік кров'ю. Сім полонених привели.

"Сім життів ми зберегли для обмінного фонду. Сподіваюсь, їх обміняють на наших бійців дуже скоро. Це був найвдаліший штурм. Вони не хотіли просто здаватись. Справа в тому, що їх залякали: вони думають, що ми їх будемо катувати, що ми звірі, ми фашисти. Ми питали у них, як вони потрапили на війну. Вони казали, що ми відносимось до них краще, ніж їх керівництво до них", — говорить військовослужбовець Влад.
Орден "За мужність ІІІ ступеня", який отримав військовослужбовець батальйону "Донбас" НГУ Влад, Донецька область. Фото з особистого архіву Влада

"Із нашої групи я і мій товариш отримали орден "За мужність ІІІ ступеня". Але, чесно кажучи, відчуття якось несправедливості, бо вся група приймала участь у боях, всі 11 людей, а отримали чомусь лише двоє. Дуже приємно, але хочеться, щоб всі інші теж отримали ці нагороди", — поділився військовослужбовець.

Російські полонені, Донецька область. Кадр з відео особистого архіву Влада

До повномасштабного вторгнення розповідає боєць, служив в армії був на контракті, в АТО не потрапив.

"В мене дівчина та всі мої друзі з бойовим досвідом. В мене друг з "Азовсталі" зараз він в полоні вже понад рік. І мені дуже шкода, що в перші півтора року я просидів в тиловій частині і нікуди не виїжджав. Бо з мене точно була б якась користь в цій війні", — зауважив боєць.

Військовослужбовець батальйону "Донбас" НГУ Влад, Донецька область. Кадр з відео Суспільне Донбас

Влад розповідає, у цивільному житті захоплюється мотоциклами.

"Мотоцикліст я, полюбляю адреналін. Мені навіть не страшно. Страх — це емоція, яку можна відключити. Я раджу всім, хто на фронті, просто спробуйте: не думати про те, як вас вб'ють, як вас поранять. Просто думайте правильно: як хижак, а не як жертва", — ділиться Влад.

"В нашому підрозділі таких людей дуже багато, які дійсно нічого не бояться. Коли прилітають снаряди, КАБи, артилерія, вони сміються. Вони залягли, щоб не поранило осколком, і їм смішно. Бо такі обставини сталися, коли вони впали лицем в багно, там запачкали свою форму. Дуже багато веселих моментів на війні. Крім жаху і печалі, є щось і дуже цікаве і веселе".

Військовослужбовець розповідає, поки його група на ППД,ППД - пункт постійної дислокації. не на лінії фронту, бійці тренуються, проходять заняття з тактики штурму окопів.

"Найголовніше — це сміливість. Неважливо, яка в людини фізична форма, підготовка. Немає ніякого значення статус в суспільстві, рівень якихось знань та підготовки. Найголовніше, це коли чоловік дійсно чоловік", — зазначив військовослужбовець.

Підрозділ батальойну "Донбас" НГУ, Донецька область. Фото з особистого архіву Влада

Боєць згадує, як його штурмова група зустрілась з російськими штурмовиками.

"Там були окупанти в яких були коліматориКоліматор — оптичний прилад із напівдзеркальним склом., прилади нічного бачення. Штурмова група, така ж сама, як ми. Там було близько 20 окупантів, ті, хто чекав групу, яка змінить на цій позиції. Ми підійшли до бліндажа, не могли ніяк вибити, бо вхід був лабіринтом. Окупанти не хотіли здаватися в полон. Але потім ми знайшли димохід і я, як Санта Клаус, закидував туди гранати. Це було дуже кумедно, що я подарунки приніс як Дід Мороз", — згадує боєць.

Військовослужбовець батальйону "Донбас" НГУ Влад, Донецька область. Фото з особистого архіву Влада

Військовослужбовець родом з Одеси, до війни, розповідає, працював тілоохоронцем та особистим водієм.

"Що я буду робити після війни, мені важко сказати, я ще не знаю. Коли я йду у відпустку, я сумую по війні. Мені хочеться на штурм. Моя особиста мотивація: я не хочу, щоб мої діти, мої друзі жили так, як в Москві", — пояснює військовослужбовець.

"Або перемога, або Вальхалла, я так розмірковую. Мені подобається те, чим я займаюсь і дуже важко пояснити батькам, на жаль, що я не жертва обставин, а я в своєму середовищі, мене все влаштовує. Це моя робота. Я до кінця на фронті. До перемоги".

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram