В одному бою був поранений двічі. Історія бійця, який після 24 лютого 2022 року лишив роботу у ДСНС, аби боронити країну

25-річний військовослужбовець 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Валентин на початку російського повномасштабного вторгнення покинув роботу у ДСНС, аби долучитись до війська. На Харківщині під час бою він був двічі поранений, та після складного відновлення повернувся до ЗСУ. Нині чоловік воює на Донеччині.

Про навчання, безсонні штурми на передовій сержант розказав Суспільному Донбас.

Військовослужбовець Валентин родом з Борисполя, з 2017 по 2020 рік він служив у 95-й бригаді за контрактом, опісля працював у ДСНС.

Коли почалось вторгнення, згадує Валентин, саме був на зміні:

"Почали перші ракети летіти, у нас був виклик, поїхали тушити пожежу. На третій-четвертий день повномаштабного вторгнення почав процес звільнення, аби повернутись у свою бригаду. 14 березня повернувся вже в бригаду".

"Думаю, навички, які я здобув на момент контракту, мені знадобилися б тоді, що я й підтвердив. Багато товаришів, родичів служили на той момент. І я відчував, що маю бути тут, а не там".

Бої на Харківському та Куп'янському напрямках

Штурмовик брав участь у боях на Харківщині, за його словами, пройшов "нуль" у Суглівці, Догеньке, Синичне, Олександрівку, Дружелюбівку, Першотравневе.

"Все це штурмували, проходили пішки. Була Борова, було Невське. Далі — у Серебрянський ліс, Куп'янський напрямок", — згадує боєць.

Військовослужбовець 95-ї ОДШБр Валентин, Донецька область. Фото: Суспільне Донбас

Подвійне поранення та відновлення

14 квітня 2022 року під час оборони поблизу села Довгеньке на Харківщині військовослужбовець отримав поранення.

"Ми тримали оборону в посадках, я вийшов з групою на заміну товаришів. Підійшли впритул росіяни. Ми підпустили їх ближче, зустріли вогнем. На початку бою було поранення у дупу. Але хлопці були молоді, не міг кинути їх, був на зв'язку. Далі продовжував вогонь, керував діями підрозділу. І з часом ще отримав друге поранення в руку. Після чого мене замінили", — згадує військовослужбовець.

Лікуватися та відновлюватися довелось близько трьох місяців, за словами Валентина, рука втратила рухливість.

"Були пошкоджені сухожилля, м'язи, нерви, не працювали пальці. Потихеньку лікарі допомогли мені відновити рух, потім — відчуття. Багато м'язів ушкоджено було, її рану не зашивали. Десь через два місяці ухвалили рішення все-таки зашити рану", — розповідає боєць.

В серпні 2022 року чоловік повернувся в стрій, попри те, що рука досі турбує: "Перший час, коли повернувся, було дуже тяжко. Дуже тяжко давались навантаження, навіть зброю тримати, але з часом звик. Рука почала працювати."

Кадр з відео Суспільне Донбас
"Я спроможний вести бойові дії — повернувся. Я чинний військовослужбовець, як будь-який чоловік маю виконувати свій обов'язок"
Валентинвійськовослужбовець 95-ї ОДШБр

Навчання та штурми

Валентин має звання сержанта, за його словами, підрозділ постійно тренується та вдосконалює навички:

"Війна змінюється постійно. Ведення бойових дій змінюється постійно. Як противник навчається, так навчаємось і ми. І буває таке, що протягом двох тижнів тактики змінюються, що наші, що противника. Тобто війна — це постійний розвиток, де треба навчатися, вдосконалювати себе. Немає однієї книжки, яка написана, яку прочитав, вивчив — і ти дуже гарний фахівець в цій справі".

Кадр з відео Суспільне Донбас
"Беремо інформацію від досвідчених людей, беремо інформацію від ходу війни, адаптуємося, беремо інформацію з медіа".
Валентинвійськовослужбовець 95-ї ОДШБр

Штурми, за словами військового, і на початку повномасштабного вторгнення, а нині, два роки потому, не змінились: велике навантаження, відсутність сну, концентрація.

"Початок війни був тяжкий. Там не вдавалося поспати із-за тяжких обстрілів постійних, і ситуація не дозволяла. Зараз я не скажу, що легше. Під час штурму ніхто не спить. Вже на займаних позиціях, коли виставлена оборона, досягнути цілі, тоді, відповідно, облаштовуємося, робимо собі позиції і відпочиваємо по одному", — додав Валентин.

Коли буде змога, боєць планує повернутися до своєї сім'ї, проте наразі, вважає, що має виконувати свій обов'язок.

"Я, як сержант, — взірець для свого особового складу. Це може показатися жорстким, але я свою слабину максимально не повинен показувати. Якщо буде така змога мрію повернутися до сім'ї, вдома чекають діти. У мене троє чудових дітей, неймовірна дружина".

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram