Цей малюнок ілюстраторка Маша Вишедська створила для рідного міста — Бахмута. Він став аваторкою у багатьох вимушених переселенців, які сумують за рідним містом. У Бахмуті художниця розмальовувала стіни будинків, лікарень та втілювала інші арт-проєкти. Тепер — створює комікси про війну в Україні. Малює, зокрема, і для західної аудиторії — розповідає європейцям про окупацію та воєнні злочини російських військових. Про формат і сюжети для історій, про те, як вдалось подолати кризу за кордоном, і як підтримує зв'язок з рідним містом — Маша розповіла в інтерв'ю Суспільному Донбас.
Бахмут — ваше рідне місто, сьогодні воно "у вогні". Коли ви виїхали та чи планували евакуацію заздалегідь?
— Бахмут — це моє рідне місто, я там народилась і закінчила школу. Студенткою, я навчалася в Луганську. Саме на цей час припали події 2014 року, захоплення міста. Однак, довго жити в окупації я не змогла. Разом з тим, мені було важко зважитись повернутися додому, бо я не хотіла знов жити з батьками. Я думала, що зробивши цей крок, я ніби розписують у власній неспроможності.
Натомість повернення стало для мене правильним рішенням. Я провела чудовий навчальний рік в Донецькому медичному університеті, який тоді переїхав до Краматорська. Почала нове життя в рідному місті. Познайомилася зі своїм чоловіком. Саме з повернення до Бахмута почався мій професійний творчий шлях.
З Бахмутом я прожила цілий цикл відносин. Дитинство — відторгнення/сепарація —повернення — розуміння, що я можу змінювати щось в місті. Нова роль — втома —розлучення.
У березні 2022 року я виїхала з дітьми за кордон. На цьому наполіг чоловік. Пів року ми провели в Німеччині. В червні я зрозуміла, що втомилася і вже самостійно не справляюся з дітьми. Я зривалася на них і це виснажувало мене ще більше.
До того часу в село, де облаштувався мій чоловік, переїхала й моя бабуся і ми вирішили, що настав час повертатися. Так діти всі канікули провели з татом і бабусею. А я змогла заспокоїтися та взяти участь у культурних проєктах в Європі та Україні. У жовтні ми вирішили перебратися в Івано-Франківськ.
Розкажіть про проєкт зі створення коміксів. Про що вони?
— З кінця лютого я майже щодня створюю комікси про людей, які живуть в окупованих містах та поблизу фронту. Це не моя ідея, але я дуже рада, що мене запросили для її втілення. Ці історії мені надсилають, а я створюю зображення та пишу тексти до них англійською мовою. Вони розраховані переважно на західну аудиторію та представлені в багатьох експозиціях та різних виданнях. Прочитати їх можна також на моїх сторінках у соцмережах.
Текст є частиною зображення. Те, що його непросто прочитати, — також частина задуму, бо він описує важкі теми. У серпні-вересні я малювала у схожій техніці серію коміксів — історії волонтерства.
Окрім цих коротких коміксів, я створила також два особистих. Перший — під час резиденції в Швейцарії. В мене був час видихнути і осмислити те, що відбулося з моїм життям. Я написала в хронологічному порядку увесь шлях з дому до Німеччини. А потім намалювала до своєї історії ілюстрації та переклала її англійською. Комікс називається "Walking artist with children from Ukraine".
Другий комікс я написала влітку. Мій друг Віталій Матухно збирав рефлексії митців зі своєї спільноти. Він апропріював пропагандистське запитання "Ну і Где ви билі 8 лет" і запропанував нам відповісти на нього. Гугл форма містила три запитання: "Як ви зустріли 2014 рік?", "Де ви були 8 років?" та "Як ви зустріли 2022 рік?". Я почала писати відповіді на ці запитання і виявилося, що відбулося так багато, що я вирішила — маю створити ще один комікс. За допомогою простих й смішних картинок мені хотілося трохи прибрати зайву серйозність з теми, щоб вона простіше сприймалась. А також додати більше ілюстрацій. Комікс так і називається: "Ці 8 років". У ньому три глави, в яких я детально відповідаю на питання Віталія. Він двомовний: є українська та англійська версії.
Ви бачили свої картини у світлинах з окупованого Маріуполя та вуличні малюнки з прифронтового Бахмута. Росія нищить міста, а разом з ними й частину вашого творчого життя. Що відчуваєте?
— Згадані роботи — це стріт-арт або мали ним стати. Мені дуже шкода, що я бачу їх на руїнах, а не на селфі або у сторіз людей, яким вони сподобались. Однак, руйнація — така доля вуличного мистецтва, бо воно живе і помирає разом з містом.
Створюючи мурал, або вуличну картину чи скульптуру — митець випускає її з-під своєї опіки жити власним життям. Картину можуть зафарбувати, додати інші деталі, її змивають дощі, може статися пожежа тощо. Нині їх руйнує війна — це прикро, але очікувано. Я зла, що ворог руйнує наші міста разом з усім гарним, що там було. Вбиває українців, руйнує їхні домівки та звичне життя. Зруйновані роботи, тим більше вуличні, шкода, але це не так цінно, як зруйновані життя.
Часто мені присилають якісь новини або твіти, які я маю проілюструвати. Коли я бачу кадри з Бахмута, я не можу впізнати де це, навіть, коли показують адресу неподалік від мого дома. Я все сприймаю дещо відсторонено. Щось всередині забороняє мені сильні почуття, і я не можу сказати, що я відчуваю насправді, бо моя свідомість наче блокує сприйняття цих реалій.
БахмУт і Соледар — розкажіть про ці ілюстрації?
— Я залишаюсь на зв’язку з громадськими організаціями Бахмута, співпрацюю зокрема з ГО "Бахмутська Фортеця". Картинка з написом БахмУт — це їхня ідея. Вони замовили її в мене, щоб бахмутяни, які розкидані нині по всій країні та світу, могли поставити її собі на аватарку і так бачити один одного.
Картинку з написом Соледар замовила Наталя Тіщук — активістка з міста Соледар. Я намагаюсь відгукуватися на всі пропозиції. Це мій своєрідний активізм та волонтерство. Так я висловлюю свою підтримку.
Ідеальний дім для вашої родини — де і яким він може бути?
— Якщо мріяти про ідеальний дім — це точно якийсь варіант житла на колесах. Я зрозуміла, що не можу тривалий час жити десь в одному місці. Я починаю почувати себе у пастці. Натомість постійно жити з одним рюкзаком, у розлуці з коханим і рідними та спати в потягах або на вокзалах — також не варіант. Тож я хотіла б мати класний енергоефективний дім для нашої родини, щоб ми могли почуватися вдома будь-де. У нас є все для такого життя — мінімалізм, жага до пригод, дистанційне навчання у дітей і робота у нас. Залишається тільки знайти достатню кількість грошей та отримати водійські права.
Як війна вплинула на вас і чи будуєте ви плани на "Післяперемоги"?
— Війна впливає на мою творчість. Перші місяці війни я не могла малювати нічого, окрім цих історій людей. Не вистачало часу й уваги на щось інше. Також здавалося, що все те, що я робила раніше, втратило сенс і тепер треба починати все з початку.
Мої батьки мають інший погляд на війну, яку розв’язала Росія проти України. Але це вже так не ранить мене, як раніше. Я втрачала родину поступово. Ідеї "руського миру" і єдиної "Русі-матушки" вони тривалий час підживлювали в собі через московських попів та ЗМІ. Наразі моя родина — це діти та чоловік. У мене є друзі з Бахмута та в Гамбурзі. Поряд з ними я почуваюся, як в родинному колі.
Якихось конкретних планів в мене немає. Однак, я неодмінно хочу відвідати звільнені Донецьк і Луганськ, а також нарешті побувати в Криму. Я думаю, що буде багато роботи для художників та інших культурних діячів у різних сферах післявоєнного життя. Я хотіла б брати участь у документуванні всього, що відбулося. Працювати через мистецтво з молоддю, яка жила тривалий час в окупованих містах на Донеччині та Луганщині.
Що відомо
- 13 арт-об’єктів створила у Бахмуті місцева художниця Маша Вишедська. Каже, малювати почала у ранньому дитинстві, а вуличне мистецтво опанувала кілька років тому. Нині роботи художниці є й у Добропіллі, Костянтинівці, Маріуполі.
- У Бахмуті художниця Маша Вишедська розмалювала стіни міської дитячої лікарні. Ідею розмалювати стіни у дитячій лікарні художниця запропонувала головній лікарці закладу. Та її підтримала. Нині у Бахмуті є 16 стінописів Вишедської.
- Мурали змінюють образ міста. Сірі вулиці промислових регіонів стають яскравими. Якими є рубіжанські стінописи, хто їх створює, та як вони співіснують із сучасним вуличним простором.
Читайте також про ситуацію в Бахмуті
Бахмут — не Артемівськ. Чому місто стало епіцентром боїв за Донбас
Бахмут та Соледар стали форпостом Донецького напрямку — Єрмак
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram