У будинку жителя села Рубці на Лиманщини Ігор під час окупації жили представники російського ФСБфедеральна служба безпеки РФ, майно розікрали, будинок понівечили. Біля входу — він лишився досі як доказ — чорний слід від російського чобота. Чорним він знайшов і сад — улюбленець аграрія. На місці городу лишилися ями-капоніри. Поки пів року у нього господарювала армія РФ, чоловік із дружиною були в евакуації. Дім житель Рубців відновив, а розраду знайшов у відновленні саду та квітника. Але вже на самоті: війна забрала, говорить Ігор, у нього дружину: вона померла два місяці тому через хворобу й стреси.
Рубці — це село у Лиманській громаді, фронт нині за 15 кілометрів. Тут лишилось утричі менше людей, ніж було — 350 жителів. Як хазяйнували російські окупанти в українському домі, як хазяїн тепер відроджує сад та чи збирається в евакуацію з наближенням фронту — розказав Суспільне Донбас.
Далі — пряма мова.
Це все росіяни розбили. Будинок був розбитий. Ні даху, ні… кухня, альтанка. Приїхав, відновив трохи. Паркан поки не наважуюсь, щось знову начебто наступ…
— Дах був розбитий, снаряд просто усередину увійшов...Що воно летіло?.. Дах зробив вже, терасу.
У мене тут вдома жили ФСБ. Це такий срач, даруйте, та й сміття купи. А поводилися вони як?! Ну, ось уявіть у спальні іконостас, лампадочка, ось вони туди недопалки… Це нормальні люди? Гасили недопалки в лампадках. Все було в бур'яні, у смітті, у банках-склянках, все побито, все. Одинадцять машин вантажних великих сміття вивіз із двору, одинадцять!
— А в саду перерили все, окопи наробили. І садок був просто чорний! Не було жодної ягоди, нічого. Я за ці два роки його почав обрізати, лікувати, поливати. Є і яблука, і багато слив, і черешень. Тут вони повикопували для своїх БТРівБТР — бронетранспортер, були величезні ями. Позасипав, вирівняв. І вже — другий рік город садимо.
154 дерева тут! А ще помідори, капуста. Всього потроху. Базилік, горох, перець, баклажани. І черешні, і сливи, і алича. Різні яблуні — і осінні, і зимові. Груші, горіхи, шовковиця.
— Я вже 30 років у сільському господарстві лише у цьому селі! А так 43 роки — працював і агрономом, і заступником, і директором. 30 років — директором. Не вдається продавати. Запрошую хлопців наших, щоб вони скуштували й зелені, і черешень. Для онуків це все робив, а онуки великі — зараз, роз'їхалися, я їх і не бачу. Я не для себе його садив, для онуків садив, щоб і сад, і футбольне поле робив, дитячий майданчик, все розбили.
От бачите, слід залишився від кац*пського чобота... Слід на дверях, чорний! Це я так, на "пам'ять" залишив.
— Два місяці вже, як дружини не стало. У неї пішла пролонгація онкології на цьому нервовому ґрунті. "Діти, онуки, бомблять, захоплюють" — і от... Один, тільки скрізь її фотографії, розмовляю, і у машині, альтанці, кухні, хаті — скрізь. І квіти її улюблені зрізаю і везу ці троянди дружині на цвинтар.
— Дуже сумна картина зараз у селі. Люди виїжджають, люди бояться. Спочатку поверталися, зараз виїжджають, на жаль. Молимося, щоб ворогів прогнали. Стримали, зупинили...
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram