28-річний прикордонник Ярослав на псевдо "Спец" — нині оператор БпЛА підрозділу "Фенікс" бригади "Помста". У бригаді його називають рекордсменом, бо менш як за рік уразив 30 танків. До того був піхотинцем, мінометником. Чоловік — з Олександрії на Кіровоградщині, починав у війську дев'ять років тому, в АТО. Пройшов Луганщину і бої за Кремінну, Донеччину та оборону Бахмута. Зараз — на Лиманському напрямку.
Одного разу на Харківщині його бойове чергування тривало 36 годин: півтори доби він не відходив від пульта під час бою. Тоді, каже, з побратимами уразили понад десять машин.
Про те, як танк стріляв по ньому і як вперше підбив танк, про 36 годин безупинного бою і дев'ять років війни за Україну — "Спец" розповів Суспільне Донбас.
Військовослужбовця підрозділу "Фенікс" бригади "Помста" Ярослава на бойове псевдо "Спец" у його підрозділі називають рекордсменом. Він менш як рік працює дронарем і має на рахунку десятки уражених танків та БТРівбронетранспортер російської армії.
"На моєму рахунку близько 30 танків. Десь, може, близько 60-70 БМПбойова машина піхоти, БТР. Якщо брати вантажівки, легкові автомобілі, то я навіть не знаю, не рахував. Куп'янськ, взагалі це феєрично було, коли там вежа відлітає від нього, коли його розриває на частини. Якщо брати піхоту, то окупантів я взагалі не рахував, скільки я вбив. Найбільше було — це 12 за ніч", — розповідає військовослужбовець Ярослав.
Найдовше за час служби чергування, розповідає, було на Харківщині: це були 36 годин безперервної роботи пультом.
"Був масований штурм. Там близько 50 одиниць техніки було. І ми з суміжними підрозділами, з підрозділом "Ахіллес" відбивали ті штурми. Це було наскільки класно тим, що ні одна техніка не доїхала і не один піхотинець не дійшов до позиції. Ми тоді літали вдень, вночі. Як зараз пам'ятаю, 36 годин польотів у нас було — безупину. Тоді саме за той штурм, десь шість одиниць танків і п'ять БМП були на нашому рахунку", — згадує "Спец".
Ярославові зараз 28. Дев'ять років тому пішов у військо — за прикладом батька. Спочатку був піхотинцем, потім мінометником. Під час повномасштабної війни боронив Луганщину та Донеччину, зокрема брав участь у боях за Бахмут.
"Бахмут — це, напевно, найстрашніше, що взагалі було за ці всі роки. Це було дуже страшно. Це найважчий період, тому що дуже багато втрат серед наших військових, друзів, побратимів. Там дуже багато хлопців лягло. Ми приїхали у Бахмут спочатку, знову ж, ми були всі — піхота. З піхотинця став мінометником. Так воно і пішло", — каже військовослужбовець.
Вдома на Ярослава чекають батьки та наречена. Опісля війни, каже, хоче повернутися до мирного життя й цивільного фаху автослюсаря — професію чоловік здобув після школи, але попрацювати не встиг.
