77-річну Тетяну евакуювали до Дніпра з Покровська 29 грудня. Два тижні жінка провела в лікарні, а потім її розмістили в Центрі соцадаптації. Через постійні обстріли в рідному місті майже місяць жила в ванній кімнаті, згадує Тетяна. Каже: все, що в неї є — це кактус, який вона називає "Пушок".
Історію жінки — читайте в матеріалі Суспільного.
Тетяна каже: через постійні обстріли майже місяць прожила у ванній кімнаті.
"Вікон немає, двері вставили. А зараз навіть не знаю. Під’їзд розбили, сказали сусіди. У нас дуже гучно, горить все місто. Все місто горить. Іноді зв’язок з’являвся і я могла 5-10 хвилин поговорити", — розповідає жінка.
Тетяна згадує: у Центрі соцадаптації перебуває з 10 січня. Адже одразу після евакуації два тижні провела у лікарні.
"Вибух за вибухом був. Здоров’я — друга група інвалідності. Ставало гірше і гірше. До ванної доповзу, з ванної до туалету. І так до 29 (грудня — ред.). Тиждень до 29 я вже не пила, не їла. Гемоглобін знизився, 60 був. Задихалася, вивезли мене в тяжкому стані", — каже вона.
Під час евакуації з собою в жінки були ліки та кактус. Тетяна розповідає: рослину називає "Пушок".
"Це все що у мене залишилося. Я його люблю, мені його подарували. Він один мене може витримати. Я коли в лікарню потрапляю і лежу по 2-3 тижні — хто ж його буде поливати? А він терпить, а інші ні. Хто мене витримає окрім кактуса? Правильно — ніхто", — розповіла жінка.
Все життя присвятила роботі у міськраді Покровська, розповідає Тетяна. Працювала інструктором організаційного відділу.
"Я любила свою роботу. Важка, не важка, але я любила. Я любила людей, у мене велике коло спілкування, місто ж маленьке", — зазначила вона.
Соцпрацівниця Наталія Федорова каже: до Дніпра Тетяна приїхала у тяжкому фізичному та емоційному стані. Після лікарні з жінкою продовжують працювати психологи.
"Ми спочатку стабілізуєм її стан, а далі буде видно. Коли я її перший раз побачила, вона не з ким не розмовляла, вона ні на що не реагувала. Більше двох тижнів пройшло, то зараз реакція у неї на багато краща", — зазначила соцпрацівниця.
Тетяна каже: мріє лише про мир та повернення в рідний Покровськ.
Авторка Антоніна Чуйко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро