Валерій — боєць 128 бригади тероборони. Чоловік став військовослужбовцем у 19 років, через вік його не хотіли брати до війська. Та з третьої спроби призначили піхотинцем. За два з половиною роки служби Валерій дістав множинні осколкові поранення та декілька контузій. Після лікування та реабілітації повертався на фронт. Детальніше про шлях бійця — у матеріалі Суспільного.
До 128 бригади Валерій долучився на початку повномасштабного вторгнення — у березні 2022 року як доброволець. Чоловік розповів: тоді ще здобував освіту, але коли розпочалася війна, довго не вагався.
"Я не зміг сидіти й дивитися на те, що робить Російська Федерація з нашою країною, як вона б'є міста Бучу, Ірпінь. Мене це дуже сильно зачепило. Я не хотів просто сидіти склавши руки й дивитися на це. Я добровільно вступив у лави", — пригадав він.
Валерій зазначив: за роки служби брав участь у багатьох боях. Під час них військовий не раз отримував контузії, тому наразі має проблеми з пам’яттю. Найбільш запеклий бій, за словами чоловіка, був, коли його підрозділ почали брати в оточення.
"Спочатку, коли перші контузії отримував, я думав: "Та це таке, воно пройде і все". Але з часом, уже пройшов понад рік з першої контузії, вона вже дає про себе знати. Тобто ці всі магнітні бурі впливають дуже сильно. Постійний біль у голові, запаморочення, втрата пам'яті — це найбільше мене зараз чіпляє, тому що я можу сьогодні щось робити, ввечері я вже можу не згадати, а воно на наступний день проявляється. От згадав, тобто такі пробіли бувають дуже часто і це найбільше мене непокоїть", — пояснив піхотинець.
Військовий додав: якби була можливість — демобілізувався б, але нині доводиться боротися, стояти далі, захищати країну.
"Я вже не один раз казав, що я не планую на майбутнє, тому що ніхто не знає, що буде завтра — що буде, то буде, там уже час покаже", — сказав Валерій.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро