Військовослужбовець 128 бригади ТрО ЗСУ Руслан до вторгнення РФ два роки працював в одній зі шкіл Харкова. На початку АТО залишив роботу з дітьми та пішов служити. Цьогоріч став командиром батальйону дніпровської бригади. Каже: воює задля майбутнього покоління.
Про роботу вчителя та службу чоловік розповів Суспільному.
Руслан у лавах Збройних cил України уже 10 років. Каже: задля захисту країни йому довелося покинути улюблену роботу — в рідному Харкові працював у школі.
"Ця енергія, яка йде, її не можна просто передати. Це, мабуть, одна з найкращих робіт у світі. І зараз мені дуже складно про це говорити, наче було в минулому житті. Це робота, яка наповнена радістю", — згадує Руслан.
Розповідає: до школи прийшов працювати, коли йому було 20. Викладав фізичне виховання та працював психологом — паралельно здобував профільну освіту у ВНЗ.
"Це був дуже великий фронт роботи: від діагностики для того, щоб допомогти батькам та вчителям знайти підхід до кожної дитини, до корекційної роботи. Проводив постійно тренінги з дітьми, щоб їм було легше спілкуватися", — каже чоловік.
Руслан розповідає: свій шлях у війську починав з офіцера-психолога, за 10 років дійшов до командира батальйону 128 бригади ТрО. Каже: його підрозділ був на різних напрямках. Цієї весни утримував Старомайорське, що на Донеччині.
"У травні цього року — це стала найгарячіша точка нашої держави. Були дні, коли по 19 штурмів в день. Були штурми, які не закінчувались протягом 14 годин. Вони один за одним відправляли штурмові групи, які намагались виснажити, і ми знищували їх кожного дня", — згадує чоловік.
Військовослужбовець каже, ставиться до побратимів так само як і до своїх учнів в часи роботи у школі.
"Досвід, який я отримав ще в студентські роки, коли працював з дітьми, він мені й надалі допомагає. Ті ж принципи в навчанні особового складу, ті ж принципи у вихованні особового складу та любові до того, чим вони займаються", — розповів військовий.
Руслан розповідає: його мати в перші дні повномасштабного вторгнення РФ також пішла до війська. Цьогоріч почала проходити службу і його кохана.
"На жаль, зараз спілкування може проходити лише за телефоном, лише телефоном обмінятися декількома словами раз в декілька днів. Частіше за все розмови проходять: "Як справи? 4.5.0 Працюємо. Цілую", — розповідає він.
Чоловік каже: захищає українську землю заради майбутнього покоління.
"Ті обличчя дітей, коли я їх зустрічаю, вони мене надихають і дають сили кожного разу, коли важко. Я згадую, що нам є за що боротися, кого боронити", — каже Руслан.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро