Костянтин Лазарюк на позивний Вінні з Кривого Рогу пів року тому повернувся із російського полону. 8 лютого 2022 року разом з побратимами поїхав на планову ротацію до Маріуполя, де й застав початок повномасштабної війни. Після запеклих боїв за місто та повного оточення — потрапив у полон. Нині Костянтин вдома, у Кривому Розі, з дітьми та дружиною. Суспільному чоловік розповів, що проходить реабілітацію та будує плани на життя.
Костянтин Лазарюк розповідає, чекав два роки, аби обійняти дружину та дітей.
"Це були найтепліші обійми. Одразу відеодзвінок додому, побачив дітей, як вони виросли. Я їхав, доньці було два роки, сину — сім. Вони мені здавались такими маленькими. А зараз за той час, що я доньку не бачив, вона вже говорить, катається на роликах, син став великий, мужній", — розповідає він.
Чоловік каже, весь час, який був у полоні, уявляв зустріч з рідними.
"Я прокручував в голові, як воно буде, що воно буде. У цю мить все змінюється, на очах сльози, обійми, нічого не можеш сказати, емоції переповнюють, але це вже емоції щастя", – зазначив він.
Дружина Костянтина Людмила розповідає, була впевнена, що чоловік повернеться додому, це її і мотивувало.
"Рідні мене підтримували. Діти теж мене підтримували. Вони казали: мама, все буде добре. Мене старший син обіймав і каже, я буду тобі допомагати: поки тато нас захищає там, я тобі буду допомагати. Він і мив посуд, і прибирав", — розповіла жінка.
Повномасштабну війну зустрів у Маріуполі
Костянтин згадує, у лютому 2022 року мав їхати на свою останню ротацію. Влітку контракт мав закінчитися.
"Насторога була трохи: інформація і в інтернеті все читалось, відео переглядалось. Але настрій був бойовим. Ми думали, що це жарт, зараз їм наваляємо і далі спати, а виявилось не так. У ніч з 23-го на 24-те нас вже підняли по бойовій тривозі", — каже чоловік.
Після 27 лютого у місті зникло світло та звʼязок, каже чоловік. Додзвонитися рідним вдавалось лише з дахів будинків.
"Іноді з даху можна було відправити якусь смску. Якщо хоч одна людина змогла додзвонитися, декілька хвилин поговорила зі своїми рідними і ставила на утримання, кликала інших, щоб вони, поки не обірвався звʼязок, могли теж побалакати. Потім не було навіть такої можливості — звʼязку не було взагалі", — розповів він.
Далі чоловік отримав поранення та був евакуйований на Азовсталь.
"Коли там зʼявився інтернет, я вийшов на звʼязок з дружиною і дізнався, що ми в оточенні і з інтернету, і від дружини. Я був шокований. Я думав, що ми даємо відсіч, але противник підтягнув на нас усі сили", — каже він.
Про полон
Військовий розповідає, з Азовсталі потрапили в полон.
"Ми до останнього не вірили, не хотіли здаватись в полон, бо ми спілкувались з деякими азовцями, які ще з 15-16 року побували в полоні і знають, що воно таке, ми не хотіли здаватись, ми вже вигадували план прориву, як ми будем прориватися", — згадує військовий.
Чоловік каже, в полоні схуд на майже 30 кілограмів.
"Я зараз слухаю новини ті, що тут за той же 2023 рік, і ті, що нам показали там — це небо і земля: по їхніх новинах Запорізька область вже їх, Дніпро вже на половину їх, нам розказували — немає сенсу їхати додому", — розповів він.
Військовий каже, рятувало те, що з побратимами підтримували одне одного. Згадували ситуації з життя. Про те, що їх везуть на обмін, не знав до останнього моменту.
"Слова наших: хлопці, вітаємо, ви вдома. Ми одразу попіднімали очі, побачили ці українські шеврони, прапори, емоції переповнювали. Це було десь 12-та ночі, люди виходили з прапорами, зустрічали нашу колону, кричали «Слава Україні!», — розповів чоловік.
Дружина Костянтина Людмила каже, знайома повідомила, що чоловіка знайшли в списку тих, кого повернули, але одразу в це не повірила.
"У мене все завмерло, я сиджу біля телефону, жду поки він мені подзвонить, кажу: Лазарюк, дзвони мені, дзвони. Потім мені подзвонили з Координаційного штабу і сказали, що мого чоловіка обміняли, і тоді я навіть свідомість втратила, впала, від радості. Я не вірила, це рівно 2 роки, як він поїхав 8 лютого на ротацію, і 8 лютого 2024 року його обміняли", — каже вона.
Про подальші плани
Далі чоловік був на реабілітації та лікуванні після полону. У планах, каже, повернутися на службу.
"Нас лікували, обстежували, відгодовували, щоб ми додому вже не чахликами приїхали і повернувшись додому мене зустріла вся родина друзі, колеги. Зараз ще проходжу військово-лікарську комісію та надалі я повернусь на службу", — розповів Костянтин.
Авторка — Наталія Качуровська
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро