Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" Збройних сил України Дмитро Куценко з Нікопольщини перший свій контракт підписав у 2015 році. Воював на Донеччині й Луганщині.
У березні 2023 під час боїв за Бахмут чоловік потрапив під російський авіаудар та опинився під завалами багатоповерхівки. Втративши обидві ноги, пройшовши реабілітацію, нині він повернувся до 10-річної родинної справи — садівництва.
Про поранення і про те, як відновлює сад — Дмитро розповів Суспільному.
"Це якраз був ранок, по нам відпрацювала авіація. Вони до цього нас штурмували, штурмувати в них не вийшло трохи і вони КАБами просто зрівняли багатоповерхівки. І мене привалило. Перші думки були такі: "Ну все, не так я хотів загинути". Я там розумію, на полі бою або там від старості, але ж не від того, що на тебе просто "вклали" бетонні плитами. Мені пощастило, мене витягнули. З тих 10 людей, яких привалило, я єдиний, хто живий залишився", — згадав він.
За словами військового, його витягли через 33 години. Одразу зрозумів, що ампутації ніг не уникнути — дуже багато часу вони були передавлені плитами. Пройшов лікування та реабілітацію. А після цього вирішив повернутися до родинної справи.
"Перший власний сад, який ми самі посадили своєю сім’ю був в 2015 році — перші 70 дерев. Зараз є 100 дерев черешні високорослої. Їх садили восени 2020-го року", — розповів чоловік.
За його словами, цей рік був навчальний, Дмитро налагодив організаційні моменти та взявся за регулярне підгодовування, полив та обприскування дерев. Він зазначив, що наступної осені планує засадити ділянку в 3 або 5 гектарів.
"Саджатимемо велику ділянку, розширюватимемося. Не вистачає трохи ресурсу для того, щоб збільшувати. У бізнес-гранті брав участь, мені трактор потрібен для обробітку, щоб я міг той же самий шостий ряд посадити і було його рентабельно обробляти. Я готовий інвестувати в садівництво, але щоб воно через якийсь період дало результат. Тому що війна не може тривати вічно і розраховувати на соціальні виплати від держави теж не можна вічно", — сказав чоловік.
Дмитро каже: є сенс продовжувати жити, працювати й розвиватися. І його сад — то його майбутнє та майбутнє його родини.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро