"Витягнув трьох поранених, але не зміг врятувати себе". Спогади про бойового медика Олега Коваленка з Дніпропетровщини

Олег Коваленко з селища Черкаське, що на Дніпропетровщині, служив в армії з 18 років. На початку повномасштабного вторгнення РФ військовий виконував завдання на Миколаївщині, а з лютого 2024-го перебував на Донеччині. Чоловік був бойовим медиком. Загинув 19 квітня.

Як про Олега згадують в рідному селищі — у матеріалі Суспільного.

Мати загиблого військового Зоя каже: син рвався на Донеччину, аби помститися за загиблих друзів.

Особистий архів Артема Ющенка

"Ми постійно з ним спілкувалися, коли він не був на позиціях. Останнього разу це 17-го ввечері, він йшов на позиції. Написав мені: "Матуся, я тебе дуже кохаю. До зв’язку за 4 доби". І вже більше я його не почула. Він з 18-ти років служив в 93-й бригаді, був курсантом. Два роки був в Миколаївській області, з лютого 2024-го перевівся в Донецьку область. Був по чотири доби на позиціях: без світла, тепла та зв’язку. Рятуючи трьох поранених, загинув сам від міни. Йому було 23 роки", — розповіла жінка.

Про загибель сина Зої повідомив батько його найкращого друга Артема.

Особистий архів Артема Ющенка

"Я була в Нідерландах, коли він мені зателефонував. Приїхала — могилу вже викопали. Я не обирала місце. Але так вийшло, що він похований серед друзів, які загинули раніше. За яких хотів помститися", — говорить вона.

Друг загиблого Кирило каже: Олег був для нього справжнім прикладом.

Суспільне Дніпро

"Він дуже порядною людиною був, спортсмен. Завжди вислухає... Рвався на фронт, хотів бути корисним, не міг сидіти без діла. У нас є група, чат. І він завжди, коли йшов на бойові — відписувався, що пішов. Його не було 3-4 дні. Ми писали: "Давай, Олежка, з Богом". І з надією чекали на повідомлення, коли він вийде на зв’язок", — розповів чоловік.

Особистий архів Артема Ющенка

Світлана Плясецька — перша вчителька Олега. Розповідає: було боляче, коли дізналася про його загибель.

Суспільне Дніпро

"Два роки тому ми зустрілися з ним, він розповідав про свої успіхи в боксі, які в нього плани на майбутнє, як він збирається будувати життя далі. Я завжди його в приклад дітям ставила. Коли дізналася про загибель, прийшла зі сльозами на очах. Діти завжди відчувають, запитують: "Світлано Миколаївно, чому ви плачете?" Кажу: загинула моя дитина, мій учень. Я не думала, що буду хоронити своїх дітей, своїх учнів... Я дітям розповіла про Олежку: де він сидів, як навчався, розповіла про його подвиг, що він своє життя віддав заради України та інших людей", — сказала вчителька.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро