"Працювали по 10-12 годин у пеклі". В одній з лікарень Дніпропетровщини провели медогляд для ліквідаторів аварії на ЧАЕС

До Міжнародного дня памʼяті про Чорнобильську катастрофу в одній з лікарень Дніпропетровщини організували огляд чорнобильців з прифронтових районів області. Людей приймали медики понад 30 спеціальностей. Загалом сьогодні в регіоні проживає 11 тисяч чорнобильців, з них 8 тисяч ліквідатори, — каже головний лікар медзакладу.

У 1986 році Микола Патейчук був військовозобов’язаним. Через пів року після катастрофи отримав повістку та за кілька днів прибув до зони відчуження. Чоловік згадує, служив в автомобільному батальйоні за 17 кілометрів від реактора.

"Я коли прийшов, ще були хлопці-строковики, які охороняли станцію. Хлопцям по 18-19 років. І вони стояли на вежі позаду станції. Там “світило” близько 1000 рентген", – каже чоловік.

Фото: Суспільне Дніпро

Микола Патейчук розповідає, провів 45 днів безпосередньо у зоні відчуження. Каже, тоді були молоді і нічого не відчували, але у подальшому це мало свій вплив на здоров’я: з'явилася гіпертонія, часом з носу йде кров. Тому тепер обов'язково регулярно відвідує лікарів.

"Мабуть в якійсь мірі було страшно. Ніхто ж не розумів, що воно таке взагалі. Я пам’ятаю свій перший виїзд на станцію, — це вночі, зима, темно. Людей ніде немає, їдеш по селах, по лісі по цьому — ні живої душі. Таке враження, як померло все. А потім люди звикають до всього — і до болі, і до смерті", – розповів Микола.

Олександр Суббота розповідає, в період, коли сталася Чорнобильська катастрофа працював у нафтогазовій промисловості. До зони відчуження потрапив навесні 1987 року. Тоді йому було 32 роки.

"Нас перекинули до 30-кілометрової Чорнобильської зони, і з весни до осені 1987 року ми будували газогін від Іванкова до Поліського. Це було дуже відповідальне завдання і ми змогли це зробити. Жили ми біля зони і спеціальними вахтовими машинами їздили туди в зону і будували цей газогін", – каже він.

Фото: Суспільне Дніпро

Олександр Суббота розповідає, у той момент люди працювали і на реакторі, і у 30-кілометровій зоні навколо. Тож, каже, для забезпечення їхньої життєдіяльності потрібно було у найкоротший термін провести туди газ.

"Я працював на бульдозері. Була така робота — знімали родючий шар ґрунту і складали за 20 метрів. Цей родючий шар ґрунту — це найбільша радіація. Спека, дверцята відкриті і оця пилюка на тебе. Працювали по 10-12 годин у цьому пеклі", – розповідає Олександр.

Олександр Суббота розповідає, тоді під час вимірювання рівня радіації прибори зашкалювали. Каже, це не минулося безслідно — сам має серйозні проблеми зі здоров’ям.

До огляду чорнобильців долучились всі профільні спеціалісти лікарні: хірург, терапевт, кардіолог та інші.

Автор – Андрій Незнаєнко

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро