"Син бере фото тата, сідає в куток та плаче": інтерв’ю з дружиною військовополоненого, яка переїхала до Дніпра

Сергій Шкіряк майже два роки в російському полоні. Його дружина Алла розповіла, військовий служив в першому прикордонному загоні. Родина жила у селищі Ялта, що неподалік Маріуполя. За словами жінки, коли почалась війна чоловік встиг заїхати додому та попрощався. Пам'ятає, як він плакав. Суспільному Алла розповіла, про чутки про смерть Сергія, полон та переживання сина.

За словами Алли, напочатку повномасштабного вторгнення чоловік одразу пішов на війну. Сергій – прикордонник. Зв'язку з ним майже не було. Дружина розповіла, лише інколи отримувала смс.

"Писав, що живий та кохає мене. Він 24-го лютого поїхав на пост, який в них був за Урзуфом. 25-го зателефонував, сказав, що бачить російські військові кораблі та вони повертаються до Ялти", — каже жінка.

Алла згадала, вдома чоловік зібрав речі та попрощався з рідними. Обійняв її та сина.

"Я дивлюся, що в нього сльози на очах. Він сів в автівку та вирушили до Маріуполя", — говорить Алла.

Сергій та Алла до повномасштабного вторгнення російської армії. Фото з особистого архіву Алли Шкіряк

Алла розповіла, їхнє рідне місто російська армія не бомбила, проте виїхати наважились не одразу. Тоді, згадала, розстрілювали колони цивільних. Розказала, натомість у сусідньому Мангуші було гучно.

"В Мангуші там бомби скидали, снаряди потрапляли в багатоповерхівки. Ми в Ялті чули лише бої в Маріуполі та Мангуші", — каже жінка.

Про чоловіка знала не багато, розповіла Алла. Він казав, що був у Старому Криму, Маріуполі. Десь в районі заводу Ілліча.

"Одного разу я зранку прокидаюся, а мені від нього дуже багато смс прийшло. Він писав, щоб виїжджала з сином та його мамою з Ялти. Він як прощався вже зі мною. Писав, що вдячний, що я з’явилася в нього, що народився наш син", — розповідає Алла.

Жінка згадала, як одного дня знайома повідомила, що Сергій помер. Зв'язку з чоловіком тоді не було. Цей час Алла називає справжнім пеклом.

"Десь за годину приїхав товариш, який дізнався, що Сергій живий. А після написав і сам Сергій, це було перше його повідомлення, що живий та кохає", — каже Алла.

Навесні до їхнього дому прийшли російські військові

Жінка розповіла, як навесні до їхнього дому прийшли росіяни. Тоді в домі мешкало 22 людини. Жінка пояснила, що жили вони разом з родичами з Маріуполя.

"Мама чоловіка на той момент була на городі, вона ще не знала, що Сергій живий, сиділа там та плакала. Зайшли росіяни. Вона їх одразу не помітила, а потім почалося — щоб ви здохли, навіщо ви сюди прийшли. Вони перелякалися. Більше не приходили", — згадує Алла.

За словами дружини Сергія, військові армії РФ лише подивились речі, документи, нагороди чоловіка та пішли.

Чоловік Алли в полоні з 21 березня 2022 року

Алла згадала, як вперше побачила відео зі своїм чоловіком з полону. Звідти дізналась, що в неволі він з 21 березня.

"Там приїжджали до колонії волонтери. Хто хотів, записував відеозвернення до рідних. Він там передав привіт мені та сину", — каже Алла.

Жінка розповіла, що наступна звістка про чоловіка була 31 грудня. Тоді зателефонував друг Сергія. Він цивільний і його відпустили з Маріуполя.

"Сказав, що все погано, перші пів року, як його перевезли з Донецька в колонію, була "прийомка" і після неї чоловік пів року не ходив. Я так розумію, відбили ноги та спину. Хлопець казав, що Сергія носили під руки в їдальню", — розповідає дружина.

За словами Алли, вона постійно чекає нові відео з Сергієм. Одного разу звернула увагу, що на записі чоловік здавався опухлий.

"Потім, коли його товаришів зустріла, я запитала чи дійсно він такий. Кажуть, що ні, він дуже схуд. Вони дивилися всі ті відео і сказали, що вони всі не такі в реальності. Може фільтр якийсь", — розказує Алла.

Алла на мітингу у Києві. Фото з особистого архіву Алли Шкіряк

Жінка згадала, що згодом, полоненим дозволили писати листи. Так чоловік розповів, що в нозі у нього уламки. Алла розказала, вона кожні вихідні виходить на мітинг з плакатом та фотографією чоловіка.

"Одного разу я прийшла додому та поклала плакат з фото на ліжко. Син підійшов та почав казати: тато, татусь. Він сумує. Буває біжить в кімнату, в мене там наше сімейне фото, він бере цю рамку, сідає в куток та над нею плаче. Кажу: "тато скоро прийде". А коли це скоро ніхто не знає", — каже жінка.

За словами Алли, вони з сином мріють, щоб Сергій скоріше повернувся додому. Каже, разом впораються з усіма випробуваннями.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро