Розстріляна сім`я і легенда для врятованого єврейського хлопця. Історії родин з Дніпропетровщини, які пережили Голокост

14 травня відзначають День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. За даними ізраїльського національного меморіалу Катастрофи і Героїзму «Яд Вашем», в Україні таких людей 2673.

Протягом Другої світової війни від рук нацистів на Дніпропетровщині загинули від 30 до 35 тисяч євреїв, розповів заступник директора музею "Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні" Єгор Врадій.

Суспільне записало історії двох родин, які пережили Голокост. В одній частина сім`ї була знищена німцями, в іншій — врятували єврейського підлітка.

Хто не евакуювався — тих розстріляли

Дніпрянка Мір’ям Терешкевич розповідає, частина її родини, яка не евакуювалася, була знищена німцями в урочищі сучасного парку Гагаріна.

"У моєї прабабці, матері моєї бабусі, було багато сестер, вона була з багатодітної родини. Коли прийшли німці, то вона, аналізуючи ситуацію, сказала, що це небезпечно і потрібно евакуюватися. Вони зібрали усі речі, дітей та евакуювалися до Узбекистана, до Ташкента", — розповіла жінка.

Мір`ям Терешкевич, чиїх рідних по бабусі розстріляли під час Другої світової. Фото: Суспільне Дніпро

Втім, за її словами, одна з сестер вирішила залишитися. Казала, що німці виховані й цивілізовані, що нічого поганого їм не зроблять.

"У цієї сестри теж була велика родина. В родині був хлопчик, йому на той момент було близько 8-9 років. Його ім’я Михайло. Він сказав: Мамо, я боюся, я не хочу залишатися тут. І вона ухвалила рішення, щоб він поїхав з її сестрами, тобто його тітками", — каже Мір`ям.

Михайло — єдиний з родини, хто лишився живий. Його матір, батька, всіх сестер і братів, говорить жінка, розстріляли на території сучасного парку ім. Гагаріна.

"По закінченні війни Михайло повернувся додому, у Дніпро. Бабуся розповідала, що він весь час ходив до парку Гагаріна, там молився і плакав", — каже родичка розстріляної родини.

За словами заступника директора музею "Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні" Єгора Врадія, 13-14 жовтня 1941 року в яру на території Дніпровського ботанічного саду відбулася акція масового вбивства. Протягом двох днів було вбито від 11 до 13 тисяч євреїв, жителів переважно правобережної частини міста.

Заступник директора музею "Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні" Єгор Врадій. Фото: Суспільне Дніпро

"Наразі достеменно відомі імена і прізвища, вік, дані близько 6,5 тисяч людей. Є проміжкові статистичні дані станом на 1939 рік. Це фактично був останній передвоєнний перепис. Згідно з ним загалом в області налічувалося близько 130 тисяч осіб, які визначили себе як євреї. З них 89 з лишком тисяч — це ті люди, які жили в Дніпрі", — розповів він.

Єгор Врадій зазначає: за підрахунком музею та інших дослідників, загальна кількість жертв Голокосту в межах області становить близько 30-35 тисяч людей. Місць, де відбувалися вбивства — величезна кількість. Фактично кожне велике місто в регіоні, за його словами, мало власне місце, де нацисти здійснювали акції масового терору.

У музеї "Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні" в Дніпрі. Фото: Суспільне Дніпро

Витягли з крижаної річки і придумали легенду для порятунку

Син Праведниці народів світу з Новомосковська на Дніпропетровщині Сергій Левченко розповідає: вранці 2 березня 1942 року євреїв, які жили у місті, перевозили на лівий берег річки Самара, аби там їх знищити.

"В останньому човні був єврейський хлопчик Леонід Гольверк, якому на той час було 12-13 років. Коли човен відійшов від берега, він вистрибнув з нього й опинився по груди у крижаній воді. На березі річки жила моя мама з родиною. Вони чули, як один поліцай сказав іншому, щоб той пристрелив хлопчину. Інший же сказав, що він і так замерзне", — говорить чоловік.

Син Праведниці народів світу Сергій Левченко. Його мати врятувала єврейського підлітка. Фото: Суспільне Дніпро

Родина матері, яка на той момент була підлітком, продовжує Сергій, спустила на воду човен і витягла хлопця. В хаті його відігріли, висушили одяг і потім сховали в сараї за дровами, бо боялися обшуків. Тітка матері Сергія придумала врятованому легенду.

"Вона сказала йому: ти — Міша Іванов, йдеш в сторону Харкова. Сам з Запоріжжя, ваш ешелон розбомбили під час евакуації", — розповів чоловік.

Вночі Леоніда-Мішу човном відвезли на інший край міста, бо вулицею йти було небезпечно — всюди були патрулі. З ним була мати Сергія. Ніхто не звернув увагу на двох підлітків у човні. Хлопець таки пішов в напрямку Харкова, пересік лінію фронту і потрапив до авіаційного полку. Так він до кінця війни і був "сином полку".

"В 1995-му році цей хлопчик, який став дорослою людиною, він почав розшукувати мою матір. Вони зустрілися. Одразу один одного не впізнали. Але їхні розповіді, вони звучали однаково", — каже Сергій.

Матері чоловіка згодом єврейська громада міста вручила диплом і медаль Праведниці народів світу.

Трагедія, про яку воліли не говорити

Єгор Врадій зазначає: у Радянському Союзі тривалий час про трагедію євреїв, як окрему трагедію, воліли не говорити.

"Прикладом цього є власне меморіал на території сучасного парку Гагаріна у Дніпрі, де можна побачити два пам’ятники. Один пам’ятник – це така гранитна брила. Вона присвячена мирним радянським громадянам. Хоча приводом це було власне місце, де убивали не всіх радянських громадян, а вбивали винятково євреїв", — каже заступник директора музею.

Пам`ятник жертвам Голокосту в парку Гагаріна у Дніпрі. Фото: Суспільне Дніпро

Лише на початку двотисячних років з ініціативи активістів дніпровської єврейської громади з’явився ще один пам’ятник, на якому закарбована і означена страшна трагедія єврейського народу. Восени біля нього традиційно збираються, аби вшанувати жертв Голокосту.

Автори Андрій Незнаєнко, Аліна Нікітіна, Юлія Мощенко

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро