"Прості методи, які працюють". Як швидко перейти на українську – радить філологиня з Дніпра Ірина Пасько

Ексклюзивно

Як швидко перейти на українську? Це питання зараз постає перед багатьма, особливо в таких зросійщених містах, як Дніпро. Після початку повномасштабного вторгнення Росії дедалі більше людей хоче відмежуватися від усього, що пов’язано з країною-агресоркою, чи то російські товари, чи то культурний «продукт».

Як почати спілкуватися українською враз і назавжди, де шукати мотивацію й відповідне мовне середовище, як удосконалювати мову без підручників – порадами в межах проєкту «Дієва допомога» на Суспільному поділилася кандидатка філологічних наук, письменниця Ірина Пасько.

Скільки може знадобитися часу

За словами Ірини, перехід з російської на українську мову спілкування відбувається по-різному, індивідуально. Є думка, каже вона, що це можна – і навіть краще – зробити одномоментно.

«Я знаю кейси, коли людина просто вирішила – і перейшла. Одна з колег моєї свекрухи це зробила ще у 2014 році, після початку гібридної війни. Жінка почала спілкуватися українською скрізь і з усіма – на роботі, вдома. Їй бракувало словникового запасу, їй було складно, але вона не реагувала на кпини. Отже, її перехід відбувся одномоментно, однак вона довго й наполегливо покращувала своє володіння мовою», – говорить філологиня.

Вона також каже: на українську можна переходити поступово – розмежовувати сфери мовленнєвої активності.

«Наприклад, у транспорті однозначно звертатися до людей і відповідати їм українською, взяти на себе ініціативу, у сфері обслуговування – також. А потім поступово підключати роботу, потім – родину. На роботі, до речі, це може бути складно, якщо у вас у колективі всі російськомовні. Треба бути готовим до того, що можуть постати незручні питання. Але зараз цього менше, адже адекватні люди здебільшого розуміють – чому. Тому що треба відмежуватися від усього російського», – зазначає фахівчиня.

Як краще починати говорити українською в побуті – враз чи поступово – єдиного рішення не існує, додає вона. Головне – мотивація.

«Є різні думки. Одна із них – краще здійснити цей перехід одномоментно, тому що коли ти вдома говориш російською, а в інших сферах – українською, то лише додаєш собі внутрішньої роздвоєності. З іншого боку, не всі люди можуть зробити це різко, одразу. У моєму клубі є товариство, яке на наших зібраннях цілком вправно говорить українською, а от за межами клубу, між собою – російською, бо «так швидше». Це насправді дуже сумно, адже людина має сама взяти на себе відповідальність за створення свого мовного середовища і свою особисту "мовну політику". Скільки б ти людей не мотивувала, не надихала і не надавала їм знання і простір, без їхнього рішення результату не буде», – говорить вона.

Що робити, якщо немає підтримки серед рідних і знайомих і де знайти мовне середовище

Якщо рішення перейти на українську не підтримують рідні та близькі, Ірина Пасько радить пояснювати свою позицію, аргументувати її попри можливі жарти чи вияви зневаги.

«Нещодавно вийшла друком повість Юлії Баткіліної “Перехід”. Вона якраз про розмовний клуб, про головну героїню, яка переходить на українську мову, про те, як це сприймає її родина й оточення. Звучать усім нам знайомі жартики: “А вы что, со Львова?” – тощо. Як бути? Менше реагувати, триматися свого рішення, пояснювати, шукати однодумців. Бути спокійним і впевненим. Є дуже непоганий варіант відповіді на питання "А что это ты по-украински?": "Я так вирішив/ вирішила". Усе. Ви – сюрприз! – нікому не зобов’язані пояснювати, чому говорите державною мовою», – говорить Ірина.

Шукати мовне середовище, у якому комфортно буде говорити українською, можна й треба, а ще краще – самим створювати його, впевнена Ірина.

«Є розмовні клуби, є марафони, наприклад, "Єдині", можна створювати середовище навколо себе, бути тією людиною, яка вперто продовжує говорити українською попри все. Люди переходитимуть – не завжди і не всі, але поступово під вашим впливом мінятимуть погляди. Так, це може зайняти багато часу, але це працює», – вважає філологиня.

Чому в соцмережах найлегше, а в побуті – найважче

Найлегше почати спілкуватися українською в соцмережах, каже Ірина.

«До речі, там і спілкуватися українською простіше, адже перед тим, як висловити думку письмово, її можна обдумати, навіть загуглити певні слова. Починати з письмових текстів – продуктивно: писати пости українською, відповідати на коментарі українською, спілкуватися в месенджерах українською. Такий підхід багато кому допоміг, адже це про формування навички й звички», – ділиться спостереженнями вона.

Філологиня говорить: перехід на українську саме в побуті буває складнішим, ніж на роботі, – і не лише через потребу у ставленні від сім’ї і друзів. Іноді бракує простих на позір, але насправді досить специфічних слів, які російською завжди у пам’яті: назв посуду, одягу, страв, продуктів тощо.

«Багато учасників відчувають, що не знають саме їх, бо в інших сферах українське телебачення, радіо, вивіски, автоматичні відповіді різних систем усіх потрошку підтягли (навіть російськомовні говорять “Абонент поза зоною досяжності", а не "Вне зоны доступа", бо так звикли чути від робооператора). Якщо таких "побутових" слів бракує, їх можна з'ясувати окремо: погуглити, подивитися в словнику, почитати дитячі книжки чи мультфільми глянути. Дитячі книжки мої учасники, до речі, чудово сприймають, та і мультики теж, бо воно ніби і не за віком – але прокачує мову з потрібного рівня», – ділиться Ірина.

Як вдосконалювати мову: лайфхаки

Для початку треба запам’ятати, що нічого досконалого не буває, зазначає Ірина. Лайфхаки прості: більше читати, слухати, дивитися.

«Треба припинити себе гризти за кожну помилку, за неідеальну вимову, за те, що перекрутили якусь граматичну форму чи забули слово. Ніхто від цього не вмер! Попустіться і живіть далі. Також потрібно читати. Що більше людина читає, навіть новин чи постів у соцмережах, то багатший її словниковий запас. У нашому клубі, наприклад, є учасниця, яка під час читання підкреслює й виписує слова, а потім запитує у мене: що це? Або дивиться в словнику. Це прості шкільні методи, які, однак, працюють. Якщо вас певне слово зачепило, випишіть його, пов’яжіть з візуальним образом, запам’ятайте і вживайте», – радить вона.

Ілюстративне фото. Суспільне Рівне

«А ще – можна читати книжки, написані спеціально для тих, хто хоче опанувати українську. Нам у клубі, наприклад, дуже зайшла книжка Ксенії Тараненко «#ProМову» з прикладними лайфхаками. Вона структурована на маленькі розділи – ми читали вголос, по колу, обговорювали, виписували слова. До речі, читати вголос – це теж продуктивно, бо ви тренуєте вимову, запам’ятовуєте слова. Допомагає також дивитися більше відеоконтенту. І не лише фільми з дубляжем, а й український Ютуб – на будь-які теми, які вас цікавлять, адже зараз українських каналів стало багато, як ніколи», – додає ведуча розмовного клубу.

Чи існує психологічний бар’єр і як його здолати

Психологічний бар’єр – це не міф, зауважує філологиня: дуже складно себе пересилити, якщо все життя говорив російською. Постає ціла низка питань: від “А навіщо мені ці зусилля?” до “А що про мене подумають друзі/ мама /колеги /коханий із паралельної групи?” Але варто усвідомити: ви не зобов’язані нікому пояснювати, чому раптом заговорили українською. Ви так вирішили – ви так зробили. Це – базова установка, наголошує Ірина Пасько.

«Чула думку, що про свої наміри краще оголошувати публічно, бо тоді вам буде ніяково їх міняти. Ви ж уже заявили, а обіцянки потрібно виконувати! Отже, можна сказати оточенню: відзавтра говорю лише українською. Якщо відчуваєте, що не можете говорити українською всюди і з усіма, виокреміть якусь одну сферу», – каже вона.

Філологиня пропонує також як варіант – сприймати це як гру.

«Якщо у вас хороший словниковий запас, але заважає психологічний бар’єр, то є цікавий лайфхак, який я піддивилася в одному серіалі 90-х. Героїня не могла ефективно працювати офіціанткою, бо соромилася, що її побачать друзі, однокласники, сусіди. Тож вона ухвалила, що буде грати роль офіціантки, обміркувала, які для цієї “маски” можуть бути характерні звички, манера мовлення, життєві установки. А ви можете собі придумати, що від сьогодні ви в ролі людини, яка говорить красивою українською мовою – і кайфує від цього. Чому ні? Можна й так», – зазначає Ірина.

На засіданні одного з розмовних клубів у Дніпрі. Фото: Дніпропетровська обласна рада

«Вам має бути байдуже, що подумають інші. Ви ж це робите для себе, не для сусіда. І для майбутнього України. З цією думкою – робимо те, що робимо. І ще – якщо є сили боротися за мовні права у цій сфері, то це потрібна справа. Але якщо не зробили російськомовній продавчині зауваження, не треба себе жерти цілий день, це не допоможе ні вам, ні Україні», – додає вона.

Мовні клуби в Дніпрі

У Дніпрі впродовж 2022-2023 року діяло кілька розмовних клубів української мови. Зокрема, мовний клуб у бібліотеці імені Свєтлова, клуб "Паляниця", курси з мови для молоді тощо.

Про проєкт "Дієва допомога" на Суспільному

"Дієва допомога" – це спецпроєкт команди Суспільного Дніпро, де експерти відповідають на запитання читачів, слухачів та глядачів. Ви почуєте рішення, які вже перевірені, та поради, які стануть у пригоді.

Анонси наступних тем шукайте у наших соцмережах.

Пишіть нам у:

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро