Постійні хвороби та втрата інтересу до улюблених справ. Психологиня Олена Пуліна-Лозинська розповідає — це ознаки затяжного стресу у дитини.
Як впоратися з цією проблемою — читайте в матеріалі Суспільного.
Далі — пряма мова.
Що таке затяжний стрес
Затяжний стрес — це коли тривога стає такою фоновою музикою. Вона постійно з нами і вона не зникає. Ми можемо навіть посміхатися, робити щось веселе, працювати, але це все на тлі сильної тривоги.
Ми всі вже понад три роки живемо у суцільному стресі. І, якщо спочатку на стресі в нас підключається адреналін, і ми готові щось робити, ми можемо перевертати гори. То якщо цей адреналін немає виходу і якщо в нас не виходить подолати те, що викликає у нас стрес, адреналін виходить у кортизол. Це — гормон затяжного стресу. Дорослі люди реагують на стрес тим, що вони вигорають. А ось дитина маскує свій стрес. І дуже часто вона навіть не показує вам, що вона чогось боїться, бо для дитини — це табу. Дитина дуже-дуже не хоче хвилювати своїх батьків.
Ознаки затяжного стресу
Симптом затяжного стресу — це втома. Втома від фізичного навантаження, але ще більше від психічного навантаження, яка втомлює навіть дуже маленьких дітей. З цією проблемою можуть зіткнутися діти з 1 року і до 18, до 21 навіть. Тому що це підліткова та дитяча психологія.
Фізичні ознаки затяжного стресу — це постійні хвороби. Це не якісь там хвороби по типу пневмонії, чи щось таке. Це — затяжний нежить, наприклад. Чи горло болить. Може температура 37.2 чи 37.3. І ось це хронічно, постійно. Наша імунна система дуже пов’язана з нашою психікою. І якщо наша емоційна система, наша психіка реагує на всі ці страхи, вибухи, тривоги, то і імунна система не може нормально працювати.
Також ви можете помітити регрес поведінки.
Що таке регрес. Це як відкат назад. Наприклад, якщо дитина працювала з логопедом, щось не вимовляла, якісь звуки, і вже було все гаразд, але на тлі затягнутого стресу, вона знову може перестати вимовляти ці звуки.
Також це втрата інтересу до того, що ще 3-4 роки тому було в радість. Може це танці чи спорт, чи навчання. Зараз це все неважливо, бо якщо лунають вибухи, навіщо мені тут танцювати, якщо завтра може щось статися дуже погане. Тому, якщо ви бачите, що дитина перестає цікавитись тим, чим вона займалася з радістю, це теж важлива ознака затяжного стресу.
Як допомогти дитині
Діти ніколи не підійдуть до вас і не скажуть: мамо, я боюся, мамо, в мене тривога. Діти будуть вам показувати це все поведінкою, або тілом.
Що ви повинні зробити, якщо хочете їм допомогти: ви починаєте розмову з себе. Ви визнаєте, що у вас проблеми, що ви в тривозі, що ви живете в затяжному стресі і вам важко. І якщо дитина отримує це від тата чи мами, що вони теж люди. Що вони теж можуть боятися, що в них теж стрес. То це вже перший сигнал для дитини, що все нормально. Ми можемо про це поговорити. Таким чином ви відчиняєте двері, щоб вона могла розказати про себе.
Також дуже тр. Якогось навіть мінімального волонтерства. Малесенькі добрі вчинки, гарні вчинки — це те, що рятує. Бо я потрібен. Я роблю щось важливе. Не давайте своїй дитині зачинитися і бути сам на сам.
Ми всі емоційно виснажені. І я розумію, що нам би хоча б день прожити і це вже супер. Але нам дуже потрібно з вами розуміти наш емоційний стан.
Авторка — Мирослава Заблуда
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро