У прифронтовій Новопавлівці на Дніпропетровщині вулицями ходять десятки покинутих котів і собак. Зооволонтерка Олена Некрасова щотижня приїздить у село з кормом для тварин. Як вона розповіла: забрати усіх не може, тож намагається їх хоча б підгодовувати. Також обробляє засобами від кліщів, адже гинуть залишені собаки та коти не лише від обстрілів, а й від хвороб.
Олена разом з чоловіком їздять годувати покинутих тварин до Новопавлівки від початку травня. Село російські війська цілодобово обстрілюють керованими авіабомбами та дронами. Люди евакуйовуються, а котів і собак залишають, пояснила зоозахисниця.
"Їх там дуже багато, бо це ж село, там на кожному подвір’ї не один собака. Багато з них контужені, багато не чує, хтось є сліпий. Це наслідки військових дій", — розповіла жінка.
Рудий пес, яким опікується ветеринарка, привів її до зруйнованого будинку, де поруч з мертвими кошенятами сиділа кішка. Вони прибрали там та насипали їй корму. А як почали їхати — кицька вибігла і погналась за їхнім авто, пригадала Олена.
Наступного разу волонтерка вивезла ще одну кішку — із сусіднього будинку. За її словами, ці дві тварини — нерозлучні.
"Вона з характером, вона більше, як собачка. Коли ми є, вони ходять, тільки нас немає — у них звичка уже: потрібно заховатися і заховатися повище", — пояснила зоозахисниця.
Олена додала: через небезпеку довго перебувати в селі не можуть, тож швидко годують усіх тварин, яких бачать. Частину корму залишають місцевим жителям. Завжди намагаються привезти і продукти для небагатьох людей, що залишаються в Новопавлівці: крупи, консерви та молоко.
Попри постійні обстріли і страх — не їхати не може, розповіла Олена. Знає, що на них чекають собаки і коти.
"Минулого разу так було гучно, дуже гучно. Це було чутно фронт. Це було чутно артилерію. Ми їздимо без захисту, без броніків. У нас старенька, іржава машинка. Ну, ми їдемо. Ми ж на Покровськ так само від’їздили. Шкода собак, шкода людей, які залишилися без нічого. Дивишся на ці руїни і думаєш: це ж і з моїм селом таке саме було…" — бідкається ветеринарка.
Як розповіла Олена: улітку 2024-го з чоловіком евакуювались на Дніпропетровщину з Покровського району Донеччини. Там жінка працювала у ветлікарні, тому деякий час ще продовжувала їздити до рідного міста. Приймала котів і собак, яких приводили місцеві, годувала тварин на вулицях. Вже давно туди заїхати не може — занадто небезпечно. Додала: до Новопавлівки їздитиме, скільки дозволятиме безпекова ситуація. Якщо не зможе туди дістатися сама — передаватиме корм через військових.
Авторка: Сніжана Салівон
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро