24-річний нацгвардієць Дмитро Кравченко з Кривого Рогу повернувся в Україну 19 квітня під час обміну військовополоненими. Вперше за останні три роки родина Кравченків зустріла Великдень разом.
Мати Дмитра Вікторія розповіла Суспільному: син був на ротації у Маріуполі від 8 лютого 2022 року, після повномасштабного вторгнення обороняв місто. Дзвонив нечасто, а востаннє зателефонував 25 березня 2022 року.
Пізніше стало відомо, що 16 квітня 2022 року чоловік під час боїв у Маріуполі потрапив у полон. Місце перебування сина на численні запити матері підтвердила так звана адміністрація "ДНР".
"Війну мій син зустрів у Маріуполі. Тоді йому був 21 рік, зараз 24. Коли він останній раз дзвонив із Маріуполя, це було 25 березня, я по голосу почула, що він дуже сумний. Тоді він нічого не казав про себе, а тільки попросив берегти наймолодшу сестру Павліну, їй на той час було 8 років", — сказала Вікторія.
Вона додала: три місяці Дмитро був у статусі безвісти зниклого, після підтвердження — його офіційно визнали військовополоненим.
Відтоді увесь час батьки та двоє сестер чекали кожну звістку про обмін полоненими.
"Я знала, що син в порядку, бо побратими, які виходили з полону, передвали від нього привіти. Казали, шо він тримається, бо знає, що його вдома чекають. У суботу, як тільки мені подзвонили з СБУ, сказали, що син вже в Україні, я не вірила, плакала, кричала. Чоловік мене заспокоював, підтримував. Через пару годин подзвонив і Дмитро. Перші його слова:"Мамочка, це я", — розповіла мати нацгвардійця.
Одразу після дзвінка родина почала збиратися на зустріч. Вперше за три роки провели Великдень усі разом.
"Від бабусі ми передали паски, тож на Великдень він вже був з нами. Коли ми побачили його, то побігли на зустріч, обіймались, цілувались, плакали разом. Потім цілий день говорили", — говорить жінка.
За її словами, нині син відновлюється, проходить обстеження та будує плани на життя.
"Схуднув мінімум на 35 кілограмів. Зараз його вага 70 кг при зрості 187 см. Під час боїв Дмитру уламком травмувало ногу. Він налаштований лікуватись, бо біль є в спині, ногах та голові. Майже половини зубів немає. Але настрій оптимістичний. Казав, що вже знає, чим буде далі займатись, але ще не розповідає", — зазначила вона.
Вікторія додала: за традицією планують з сином скласти список родин, в яких військові досі у полоні, і передати їм вітання від них.
Авторка Наталія Качуровська
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро