Ірина Славінська — журналістка, ведуча, перекладачка, літературознавиця та продюсерка "Радіо Культура". Цьогоріч вона кураторка основної програми "Книжкового Арсеналу", що відбудеться з 29 травня по 1 червня 2025 року.
Суспільне Культура ексклюзивно публікує кураторський текст Ірини Славінської.
"Тепер ти новобранець: вправляючись вчинками, з часом станеш воїном".
Цими рядками закінчується поетичний текст з одного з листів Григорія Сковороди до Михайла Ковалинського. В тій частині філософ запитує: "Отже, що ж залишається?". І сам відповідає: "Читати блаженні книги". Від нотатки про читання й те, що "не досить ховати це в собі" приходить до образу новобранця — майбутнього воїна. Новобранця — людини, що вчиться діяти. Людини, на яку чекає майбутній чин.
В українських реаліях така лінія думки — від читця до воїна — не є жестом творення художнього. Це майже документально точно відтворена реальність.
Читання в часи війни справді стало жестом відваги, жестом свободи, жестом звільнення, жестом розкріпачення, жестом вивільнення.
Я би дуже багато віддала за можливість написати попередній абзац як просто пафосні слова ні про що. Втім, одинадцять воєнних років такої розкоші не передбачають.
Читання в окопі, в укритті, в госпіталі, в учебці. Читання в полоні. Читання в окупації. Знову і знову ті, хто пережили межові досвіди, розповідають про свої книжки та своє читання. Від неможливості читати, від позбавлення права читати — до читання як єдиного способу вирватися з нестерпного.
Не просто так російські окупанти з 2014 року незмінно атакують книжки в бібліотеках — українські книжки в українських бібліотеках. Щось бравурно палять, а щось мовчки вилучають. Безслідно.
Саме тому нового значення набувають різні форми існування книжок. Важливі не об'єкти, а середовище. Книжки нині більше, ніж будь-коли, стали видимими як центри формування спільнот. Книжки нині більше, ніж будь-коли, стали видимими як центри просторів усамітнення. Великий фестиваль чи маленький читацький клуб, велелюдне читання, радіоефір із національним покриттям або приватне слухання подкасту в навушниках… Усе це є важливими способами взаємодії з книжками. Способами читання? Можливо. Способами плекання й привітання життя? Певно.
Читання — акт самозарадний і суб'єктний. Книжка — наш захист, наш арсенал.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media