У соцмережах все більше звертають увагу на проблеми українських театрів, особливо на тлі гучних звинувачень у сексуальних домаганнях проти театральних викладачів та режисерів. Тому небайдужі до українського театру люди вирішили обʼєднатися, щоб ділитися найважливішим з якомога ширшим колом людей.
Перший номер "Театральної Халепи!" зʼявився 16 березня, напередодні другої акції протесту під Молодим театром та КМДА, де активісти закликали звільнити режисера Андрія Білоуса, якого звинувачують у домаганнях до студенток та акторок.
Головний редактор газети Даниїл Зенкін у бліцінтерв'ю розповів Суспільне Культура про ідею створення видання та свій ідеальний театральний вечір.
Що для вас означає "Театральна Халепа!"?
"Театральна Халепа!" — це швидка, сучасна мистецька односторінкова газета. Це вільна газета, що створюється митцями та мисткинями для спільноти та громадськости.
Також "Театральна Халепа!" — це словосполучення, яке дуже влучно описує стан речей в українському театрі. В нас немає ані критики, ані нормальних медіа, які б займалися цим питанням.
Чому така назва? Були інші варіанти?
Назва така, бо це друковане видання, що з'являється в кав'ярнях та закладах різних міст два рази на тиждень. Має бути, швидко, цікаво, помітно і предметно. Люди впізнають газету, просто тепер вона така, якою має бути у XXI сторіччі.
Як народилася ідея створення "Театральної Халепи!"?
Чотирнадцятого березня Андрій Білоус, директор — художній керівник Молодого театру, повернувся до виконання своїх посадових обов'язків. Це була спочатку просто подія на порядку денному і я дуже обурився, що так тихо. Мені захотілося стати на сходи Молодого театру і розповідати про це, декларувати, називати халепу халепою. Так я і зробив.
Ілля Разумейко в той день зробив плакат, на якому написав "Геть Білоуса", а я швидко придумав і заверстав перший номер газети, роздрукував у найближчому копіцентрі й ми стали під Молодим театром удвох. Другий номер був готовий на наступний день — так ми робили до мітингу 18 березня.
Яка головна місія цього видання?
Якщо в нас з'являється дискусія — це перший крок. Це означає, що в суспільства з'являються органи для виявлення проблем, які раніше були непомітними. Чим ширша дискусія — тим краще. Потім відбуваються дії різного ступеня ефективності. А потім проблема зникає, а ми отримуємо дієвий механізм. Це в ідеальних умовах.
Але через абсолютну інертність цей процес уповільнюється, забувається. Ми не толеруємо зволікання та інертности в етичних та естетичних питаннях сучасного театру.
Наша місія — доносити до громадськости, що відбувається в театрі (а потім, і в мистецтві загалом). Давати інструменти розуміння цих процесів, давати контекст, але робити це швидко. Ми акумулюємо ресурси та пильнуємо за ситуаціями поки в усіх театрах, де в нас є друзі та подруги, але наша мережа стає більшою кожного дня.
Я не хочу, щоб історії насильства, невігластва та відвертої шкоди культурі залишались у кабінетах. Ми витягнемо їх і покажемо — нехай і лише на одній сторінці кожного номера.
Скільки людей працює над випуском газети?
Нас 8 людей.
Ліза відповідає за різну екстракомунікацію, Деніза та Віктор — наша харківська кореспонденція. Мар'яна з Денізою відповідають за закордонні видання: Лондон, Краків, Гановер. Ірина та Юлія — львівська кореспонденція. Вета і Єва — наші фотографки.
Як і де поширюють "Театральну Халепу!"?
Кожен наклад "Театральної Халепи!" — це приблизно 150 примірників для Києва, 50 для Харкова, 50 для Львова, 100 на всі інші країни.
Їх можна знайти в кав'ярнях, але окреме місце виділено нашими партнерками — культурним центром "Спаська, 13".
Ми розносимо газету кожної середи та суботи. Зараз виходить два номери на тиждень.
Як читачі можуть підтримати ваше видання?
Можна стати нашими інформаційними або фінансовими партнерами, а можна (і, чесно кажучи, дуже треба) зробити невеликий (або великий) внесок за посиланням.
Концепт полягає в тому, що наша газета безкоштовна. Вона не продається, але ви можете купити її для когось. Іншими словами, наклад залежить саме від внесків і партнерів. Ви безпосередньо впливаєте на кожен наклад.
Які виклики стоять перед українським театром сьогодні?
Перший і найголовніший виклик — дискурсивний.
Ми не можемо рухатися далі в таких категоріях, в таких термінах і визначеннях, в таких цінностях. Більша частина системи театральної освіти, як і система державних театрів, які мають утворювати мережу, але утворюють лише перелік, тримається виключно на ілюзіях про сакральність театру, фантазмах про славу та поверхневому уявленні української культури.
Нам потрібно щось вагоміше, нам потрібна сміливість. Це справжній виклик. Не абстрактна сміливість, а конкретні дії як у полі етики, так і в полі естетики. Можна Білоуса звільнити для початку.
Що для вас — ідеальний театральний вечір?
Вечір, захід сонця, ми з колегами й колежанками стоїмо десь в полі, це таке свято, наприклад, у кінці серпня.
Ми підіймаємо бокали і хтось промовляє тост: "Ми зробили Незалежний Альтернативний Мистецький Університет. І він функціонує, наші методології, над якими ми так довго працювали, опановують наступні митці та мисткині. Фінансування стабільне, а згодом ми відкриємо Другий Незалежний Театр, де всі наші театральні компанії матимуть декілька вечорів для вистав. Він розташований на Львівській площі. Новий етичний кодекс розроблено та затверджено, і тепер є реальні механізми притягнення до відповідальности за такі порушення. Також створена фасилітаційна комісія, яка інколи заходитиме в театри для моніторингу стану трупи, адміністрації тощо. Ах так, і ще. Ми добилися звільнення всіх фігурантів справ про сексуальне насильство в театрі в Україні. Уявляєте собі? Товариство, ми це зробили!".
Це ідеальний театральний вечір. Ми наближаємо його кожного дня.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media