Крим був епіцентром літніх музичних подій. Спека, курорт і музика — що може поєднуватись краще? Тож не дивно, що саме Крим був одним із ключових місць, куди з’їжджались люди, щоб послухати музику, потанцювати та розважитись.
Причому музика була абсолютно різна — естрада, поп, рок, метал, джаз, танцювальна електронна музика! У Криму навіть сформувалася квір-спільнота з болрум-культурою.
У цьому тексті проєкту "Artилерія" розповідаємо більше про музичні фестивалі, які проходили у Криму до його незаконної анексії Росією, та розповідаємо, що з ними сталось далі. Допомагає нам у цьому Юлія Щербак, кримка та концертна менеджерка Happy Music Group.
Червона Рута 1995
Чи знаєте ви, що фінал "Червоної Рути 1995" проходив у Севастополі? Загалом фестиваль відбувся у двох містах Криму: Севастополі й Сімферополі.
Новинкою саме цієї "Червоної Рути" стала категорія сучасної танцювальної музики. У цьому жанрі перемогу здобули Олександр Коновалов, "Шао Бао", "Зе Вйо" та El Кравчук.
Окрім них, цього ж року виступала Наталя Могилевська, гурти "Мотор'ролла", "Вхід у змінному взутті", "Турбо Техно Саунд".
Юлія Щербак розповідає: "Севастополь — це така окрема одиниця Криму, більш русифікована і воєнізована (прим. ред. — у Севастополі базувався Чорноморський флот ВМФ Росії). 1995 рік, центральна площа Нахімова в Севастополі. Люди, кримці, туристи — всі приходять на гала-концерт «Червоної Рути». Я думаю, що це був вибух мозку, тому що щось українське в Криму, і ще й настільки прогресивне, побачило світ".
Море друзів
Свій власний конкурс у Криму проводив і головний "правдоруб" українського шоубізнесу Микола Мозговий. Він проводив у Ялті молодіжний фестиваль естрадної пісні "Море друзів".
Тут виступали Наталя Могилевська, Олександр Пономарьов, Юрко Юрченко, Наталія Валевська, Марина Одольська.
Саме Олександр Пономарьов отримав гран-прі фестивалю "Море друзів" у 1996 році. І ні, це не пов'язано з тим, що він зустрічався з донькою Мозгового.
Сам Микола Мозговий казав, що головна мета "Моря друзів" — це відкрити естраді нову зірку.
Ти — Зірка! (Нацвідбір на" Євробачення 2006")
Серед естрадних та популярних фестивалів варто згадати ще… нацвідбір на "Євробачення"! Саме так, у 2006 році відбірковий тур, який називався "Ти — зірка!", проводили у Сімферополі. На цьому етапі конкурсу артисти співали кавери на відомі пісні.
Серед них була і Тіна Кароль із кавером на Лару Фабіан та пісню Je t'aime. Саме вона в тому році перемогла у конкурсі "Ти — зірка" та поїхала представляти Україну в Афінах із піснею Show Me Your Love.
Окрім Тіни Кароль, у відбірковому етапі в Сімферополі брали участь Кирило Туриченко, Ірина Розенфельд, Тарас Добровольський та інші (не надто актуальні зараз) артисти.
КаZантип
Однією з перших фестивальних асоціацій про Крим буде "КаZантип". Фестиваль танцювальної електронної музики, який об'єднував довкола себе спільноту “вільних людей”, був одним із найбільших у Східній Європі.
Протягом історії фестиваль проходив у кількох локаціях: у Щолкіному, біля мису Казантип (звідки отримав таку назву), у 2001-му — в селі Веселе під Судаком, а з 2001 року — у селищі Попівка. Символом фестивалю була жовта валізка, яка дарувала безкоштовний прохід на територію.
"«КаZантип» — це країна щастя, — ділиться Юлія Щербак. — Це люди, які приїжджали і в повному угарі тусили весь тиждень, спали на пляжі, в морі. Вся ця музика потім йшла у всі клуби. Це містечко свободи, яке потім розширилося у світогляд і розвиток електронної музики. Гімни «КаZантипу» всі чули. Навіть зараз якась твоя хромосома там десь всередині досі знає цю мелодію".
Фестиваль містив навіть власну "державотворчу" інфраструктуру зі своїм президентом, кабінетом міністрів та послами в різних містах не лише України, а й інших пострадянських країн.
"Почали з'являтися посольства Сімферополя, Білгорода, Харкова, Донецька, — розповідав "посол Республіки Казантип" у Луганську Віталій Михайленко. — Послами ставали різні люди, але добре знайомі особисто з кимось з уряду: у Білгороді це була DJ Карина Саакян, а в Севастополі — один із постійних тусовщиків «Казантипу» Саша Небідний; він був великим бізнесменом і міг фінансового тягнути на дуже хорошому рівні".
Після анексії Криму Росією "КаZантип" ще раз провели в Грузії. Після цього частина організаторів намагалась відновити фестиваль у Криму, та влада Росії прикрила його, бо вважала "КаZантип" "фестивалем наркотиків і розпусти".
Metal Heads Mission
Metal Heads Mission — один із найбільших метал-фестів у Східній Європі. Зі своїми виступами сюди приїжджали топові світові колективи: Cannibal Corpse, Vader, Suffocation, Rotting Christ, Gorgoroth.
Фестиваль проходив на базі відпочинку "Сонечко" біля Євпаторії. Юлія Щербак жила за 20 хвилин їзди від фестивалю, та батьки не пускали її. Тому дивилась репортажі звідти в шоу Double Otryv Володимира Дубровського, яке виходило на телеканалі Enter Music. Юля так описує ті події:
"Море, сонечко, пляж, +40. І музиканти в гримі, який називається corpse paint, виходять виступати на фестивалі з пивком «Крим». Якось доходять до сцени, тому що важко, жарко, грим тече.
І ти бачиш, як твоя мрія збувається, тому що перед тобою виступає гурт, який ти ніколи в житті більше не побачиш, який ти слухав тільки на касетах.
А потім після або перед виступами артисти ще давали інтерв'ю. Збиралася велика кількість фанатів, яким просто по черзі давали мікрофон і вони ставили свої питання, а чуваки-артисти сиділи відповідали".
Утім, на Metal Heads Mission виступали не лише гурти важкої музики. Наприклад, у 2007 році з височезним ірокезом на фестивалі виступив Андрій Кузьменко і гурт "Скрябін".
Окрім Metal Heads Mission в іншому місті неподалік — у Новофедорівці — також відбувалися концерти ска-панк- та панк-музики. Саме їх регулярно відвідувала Юлія Щербак:
"Новофедорівка — зараз одна з найбільших баз в Криму, де наші лупашать по російських військових об'єктах. Спочатку, щоб туди заїхати, ми проїжджали всю військову базу з літачками. А потім ти заїжджаєш — і в тебе море, курорти, місцеві клуби. І у місця, де проводили місцеві дискотеки, в якийсь момент приходили панки й починали навалювати концерти".
Jazz Koktebel
Якщо ж ви інтелігент та прагнули вишуканої музики, для вас у мене теж є опція — фестиваль Jazz Koktebel, який із 2003 року щороку проходив у Коктебелі.
Тоді організаторка Лілія Млинарич поставила собі виклик — облаштувати фестиваль у місці, яке абсолютно не було підлаштоване для цього. Робили все за власні кошти та кошти бізнесу.
"Bonobo виступав в Криму на Jazz Koktebel. Або артисти, з якими я працюю — Tiger Lillies, які до нас зараз приїжджають, — ділиться Юлія Щербак. — Це була дуже велика сцена для світових джазових імен, які потім постійно підтримували фестиваль.
Це був великий майданчик для старту гуртів — «ДахаБраха» та «Вагоновожаті», яких тепер знають всюди.
І це дуже класна історія. Тому що попри те, що у нас не було потужного культурного розвитку, в якихось маленьких містечках ти все одно бачиш, що з нічого можна зробити в Криму івенти, куди приїдуть всі й воно буде дуже популярним і вплине на подальший розвиток людей, спільноти, міста або гурту, який потім буде розповідати, що «О, ти з Криму? А ми колись там виступали»".
Після окупації Криму Jazz Koktebel проводили вже на материковій частині України — у Чорноморську та в Затоці Одеської області. Натомість Росія присвоїла собі спадщину Jazz Koktebel, організувавши у тому ж Коктебелі інший фестиваль — Koktebel Jazz Party.
"Люди, та артисти, які не розуміли, де якийсь подвох, через це думали, що вони поїдуть виступати в Крим на фестиваль Jazz Koktebel. Потім навіть Держдеп США заборонив своїм артистам виступати в окупованому Криму, щоб вони туди не їздили й розуміли, що це взагалі інша історія", — коментує Юлія Щербак.
Сімеїз
Ще одна цікава історія ховається за скелями містечка Сімеїз на півдні Криму. Там ще з кінця СРСР та з відновленням української незалежності сформувалася квір-спільнота.
Все почалося з невеликого нудистського пляжу, а згодом переросло у вечірки в місцевому клубі "Їжаки", де активно розвивалася болрум- та дрег-культура. З 1990-х років поступово Сімеїз став точкою збору для ЛГБТіК+спільноти України та пострадянських країн. Щороку до анексії Криму сюди приїжджало близько 4 тисяч людей. Наразі ЛГБТіК+курорт в Сімеїзі під загрозою зникнення через гомофобні закони Росії.
Детальніше про це розповідає короткометражний фільм “Сімеїз” Антона Шебетка.
Більше про історію музики Криму розповідаємо у свіжому випуску проєкту "Artилерія":