Сценарій дебютного повнометражного фільму 1960 року "На останньому подиху" режисера французької нової хвилі Жана-Люка Ґодара продадуть на аукціоні цього року в паризькому Sotheby’s.
Про це повідомляє The Guardian.
Єдиний відомий на цей час сценарій до фільму "На останньому подиху" (À Bout de Souffle) Ґодара виставлять на аукціон цього року.
Єдиний відомий сценарій до основного фільму Жана-Люка Ґодара "Без подиху" (À Bout de Souffle) буде виставлено на аукціон пізніше цього року після того, як його знайшли вперше за понад 60 років.
Він містить 70 рукописних сторінок Ґодара, синопсиси деяких сцен, зокрема драматичного початку, їх виявили в маєтку продюсера Жоржа де Борегара.
"На останньому подиху" мовить про приречений любовний роман американської студентки в Парижі Джейн Себерґ і її хлопця Жан-Поля Бельмондо, фільм є основоположним для французької нової хвилі.
Ґодар мав унікальний спосіб творення кіно, тому його сценаріїв збереглося вкрай мало, він уникав офіційних сценаріїв, а діалоги записував ввечері безпосередньо перед зйомками. Він вірив, що надасть поведінці акторів природності, крім того, він знищував свої письмові записи.
За словами Енн Хейлбронн, керівниці відділу книг і рукописів паризького аукціону Sotheby’s, який виставляє на продаж рукопис разом із фотографіями і особистими речама з маєтку Борегарда, розповіла, що відчувалась дуже розчулено, коли побачила записи.
"Мені хотілося плакати. Це був неймовірний шок мати в руках цей рукопис, який є записом історії французького та світового кіно", — сказала вона.
Оригінальну історію для фільму створив Франсуа Трюффо, а Ґодар уже доопрацював сюжет з його дозволу.
Про Жана-Люка Ґодара
Режисерський дебют Ґодара відбувся в 1954 році короткометражним фільмом "Операція бетон". Протягом 1960-х рр. він зробив тему бунтівної молоді центральною в своїй творчості.
У фокусі його уваги:
- мілітаризм і придушення особистості ("Маленький солдат", 1959),
- проституція як універсальна доля індивідуума в буржуазному суспільстві ("Жити своїм життям" (1962), "Презирство" (1963),
- інша сторона респектабельного шлюбу ("Заміжня жінка", 1964),
- політичне суперництво ("Зроблено в США", 1966),
- криза особистого бунту ("Божевільний П'єро", 1965) і молодіжного екстремізму ("Окрема банда", 1964),
- витоки і перспективи тоталітаристських тенденцій ("Карабінери", 1963).
Значне місце займала і тема мистецтва і місця художника якого роздирають соціальними і політичними катаклізмами сучасного світу ("Моцарт назавжди", 1996).
У 2011 році був нагороджений премією "Оскар" за внесок в розвиток кінематографа.
У 2018 році відхилив запрошення відвідати Ермітаж, щоб повідомити про свою незгоду з "умовами ув'язнення" українського режисера-документаліста Олега Сенцова.
"Я дякую за запрошення, але, враховуючи умови утримання режисера Олега Сенцова, я не вважаю себе вповноваженим на цей час відвідувати Ермітаж, — зазначив він. — І це незалежно від моєї дружби з російським народом".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media