Президент США Дональд Трамп під час виступу на спільному засіданні Конгресу заявив, що хоче повернути контроль над Панамським каналом. Він назвав цей будівельний проєкт "найдорожчим в історії США".
Цей штучний водний шлях з'єднує Атлантичний і Тихий океани через Панамський перешийок. Завдяки йому судна уникають тривалого й небезпечного маршруту навколо Південної Америки.
Суспільне Культура зібрало факти, які ви могли не знати про Панамський канал — шедевр інженерії, глобальну артерію торгівлі та важливий стратегічний об'єкт.
- Будівництво тривало понад 30 років
Франція першою розпочала будівництво у 1881 році під керівництвом Фердинанда де Лессепса (того самого, що створив Суецький канал). Але проєкт провалився через фінансові труднощі та важкі умови праці. США підхопили ідею в 1904 році та завершили будівництво у 1914 році.
Цікаво, що вперше задум побудувати канал, який з'єднав би Тихий і Атлантичний океани, виник ще в XVI столітті. Втім, король Іспанії Філіп II тоді заявив: "Що Бог поєднав, людина роз'єднати не може".
Важливість Панамського каналу для світової торгівлі складно переоцінити. Ось як його переваги описала віденська газета Welt Blatt у серпні 1880 року:
"Відстань між Європою і західним узбережжям Центральної та Північної Америки буде скорочено на третину. 16 тисяч кілометрів можна буде подолати за 60 днів. Тепер за цей час вітрильні судна, що випливають з європейських портів, щойно досягають південного краю Америки — мису Горн. Використовуючи канал, вони за цей час вже будуть у Сан-Франциско. Час у дорозі до найважливішого порту Чилі, Вальпараїсо, скорочується на місяць, а відстань зменшується на 4500 км. Крім того, він буде сприятливим для руху вітрильників до Східної Азії, які прямують в обхід мису Доброї Надії. Під час поїздок до Японії ці кораблі виграли б 40 днів, на Філіппіни — 20 днів".
- Перший корабель пройшов каналом у 1914 році
Панамський канал офіційно відкрився 15 серпня 1914 року — менш ніж за місяць після того, як почалася Перша світова війна.
Перше судно, яке пройшло через цей водний шлях — SS Ancon. Це була історична подія, але урочисту церемонію відкриття затьмарили бойові дії у Європі.
Під час Першої світової війни Панамський канал відігравав ключову роль у військовій логістиці США, хоча сам безпосередньо не постраждав від бойових дій.
Панамський канал допомагав швидко перекидати військові кораблі між Атлантичним і Тихим океанами, значно скорочуючи шлях (до будівництва кораблі мусили обходити Південну Америку через Магелланову протоку).
Окрім цього, США використовували його для зміцнення своєї військово-морської присутності у двох океанах.
Зараз через канал проходить близько 14 тисяч суден на рік — а це орієнтовно 5 % світової морської торгівлі.
- Один із найдорожчих проєктів в історії
Сполучені Штати Америки витратили на будівництво близько $375 млн (це еквівалентно майже $12 мільярдам за сьогоднішніми цінами), що робить Панамський канал одним із найдорожчих інфраструктурних проєктів у світі.
До речі, у 1892 році, коли будівництвом Панамського каналу ще займалися французи, вибухнув найгучніший корупційний скандал ХІХ століття. Річ у тому, що в цей проєкт вклали кошти майже 800 тисяч людей.
Зібрана сума вдвічі перевищувала заплановану в проєкті, але її вистачило на виконання лише третини робіт.
Зрештою акціонерне товариство збанкрутувало, а команду Лессепса звинуватили в шахрайстві. У розмовній мові слово "панама" тоді стало асоціюватися з "аферою".
Кажучи про високу ціну Панамського каналу, йдеться не лише про кошти. Під час будівництва цього об'єкта загинуло понад 30 тисяч людей.
- Чудо інженерії — водні "ліфти" для кораблів
Головна проблема будівництва каналу полягала в тому, що між двома океанами лежить гірська місцевість, а рівень води в них різний. Це означає, що кораблі не могли просто пройти каналом, як по річці, бо їм треба було підійматися і опускатися на десятки метрів.
Рішенням стала система шлюзів — спеціальних водних "ліфтів" для кораблів.
Ось як це відбувається:
- Корабель входить у перший шлюз — ворота закриваються позаду.
- Шлюз наповнюється водою з водоймища Гатун (воно лежить на висоті ~26 м над рівнем моря) — рівень води підіймається, і корабель підіймається разом із нею.
- Відкриваються наступні ворота, і корабель переходить у наступний шлюз.
- Процес повторюється, поки корабель не досягає верхнього рівня каналу.
- На іншому боці каналу корабель проходить через такі самі шлюзи, тільки у зворотному порядку — там вода випускається, і корабель опускається.
Усі ці зміни рівня води відбуваються завдяки силі гравітації — насосів немає, лише природний потік води.
- Під час Другої світової війни канал планувати бомбардувати
У серпні 1945 року Японія планувала здійснити бомбардування каналу, яке не відбулося через її капітуляцію.
- Напад США на Панаму
У 1980-х Панама стала точкою конфлікту між США та місцевим диктатором Мануелем Нор'єгою. Американці звинувачували його у торгівлі наркотиками, а також у фальсифікації виборів. У 1989 році США вторглися в Панаму, щоб повалити режим.
Операція "Справедлива справа" стала найбільшим американським військовим втручанням після В'єтнамської війни. США встановили новий уряд і посилили контроль над каналом до його передання Панамі в 1999 році.
- День мучеників
Після Другої світової війни контроль США над каналом і зоною навколо нього став спірним; відносини між Панамою і США ставали все більш напруженими. Багато панамців вважали, що зона по-справедливому належить Панамі.
У 1950-х канал отримав ще й стіну, що відокремила Панаму від зони США. Це, а також закиди Панами про економічну ізоляцію бізнесу країни та дискримінацію панамських робітників врешті спричинили протести проти американського контролю каналу.
Ситуація досягла апогею 9 січня 1964 року, коли одна із суперечок переросла в масові заворушення, призвела до руйнувань будинків в районі каналу, десятків смертей і евакуації посольства США. Ці події в Панамі мають назву День мучеників.
За декілька років після них — у 1977-му, президент США Джиммі Картер і глава уряду Панами Омар Торріхос підписали договір, згідно з яким Сполучені Штати погодилися поступово передати контроль над каналом уряду Панами. Договір передбачав, що водний шлях залишатиметься відкритим для суден усіх країн.
До 1999 року відносини між країнами покращилися, США — згідно з договором від 1977 року — вийшли з регіону і Панама взяла контроль над каналом, яким продовжує керувати й сьогодні. Це стало величезною подією для країни, яка нарешті отримала повний суверенітет над своєю територією.
Власне, про це тепер і говорить Дональд Трамп: він вважає, що віддати канал Панамі було помилкою. Президент США також переконаний, що водний шлях експлуатує Китай.
У відповідь на це президент Панами Хосе Рауль Муліно заявляє, що канал "належить Панамі" і країна не допустить втручання з боку інших держав.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media