Перед літературним вечором у Молодому театрі, де Оксана Забужко мала бути гостею Світлани Стретович, письменниця анонсувала: буде "пре-презентація" ще не виданої книжки "Наша Європа".
Книжкову новинку планують презентувати на "Книжковому Арсеналі", який цьогоріч триватиме з 29 травня до 1 червня, розповіла письменниця на літературному вечорі. Суспільне Культура ексклюзивно публікує розповідь про нову книгу, а також бліц з Оксаною Забужко.
Про що книжка
Це збірка нонфікшн-текстів, здебільшого есеїв, а також передмов до книжок європейських авторів і "трохи мемуарів", написаних за три роки повномасштабної війни.
До книги, зокрема, увійде передмова до "Родинної історії" Чеслава Мілоша, яку письменниці замовило краківське видавництво "Знак". Її уривок Забужко зачитала на літературному вечорі.
Епіграфом до передмови стали слова Василя Стуса зі спогадів його співтабірника Леоніда Бородіна. В перекладі українською мовою вони звучать так: "Всяка чесно додумана до кінця думка про життя здатна завдати болю".
Крім того, Оксана Забужко відсилає до слів із поеми "Безплідна земля" Томаса Стернза Еліота: "Я покажу тобі страх у жмені праху", а також до вірша Мілоша "Кампо деї Фйорі" — так називалася площа в Римі, де спалили Джордано Бруно.
"Це вірш, важливий в історії польської Другої світової, осмисленні поляками свого історичного досвіду. Це вірш про карусель під мурами Варшавського гетто", — коментує Оксана Забужко.
5 цитат Оксани Забужко про нову книжку
- "Насправді це дещо більше, це не просто збірка есе. Я ще переписую передмову і ще полохаю редактора, що варто викинути, а що додати. Мені хотілося би, щоби цю книжку можна було читати і окремими текстами, там є великий есей на 80 тисяч знаків. Це важливі, концептуальні, принципові тексти. Моя спроба заповнити певні, я би сказала, не лише інтелектуальні, а й освітні лакуни. В нас у суспільстві дуже мало розуміння цих біжучих процесів, і без цього нам дуже складно рухатися далі".
- "Це розмова із сучасним європейським інтелектуалом, звернення до нього з української точки зору. І з цієї книжки має бути видно, наскільки ця українська точка зору є питома для Європи, необхідна Європі для виживання, і наскільки вона завжди була потрібною".
- "Моїми співрозмовцями в цій книжці є конкретні персоналії, тобто європейські письменники, живі й мертві — ті, з ким хотілося би говорити й не було оказії, з ким говорили і не договорили; ті, якими перетнулись і не перетнулись. Одним словом, це такий омаж поколінню [Чеслава] Мілоша та [Мілана] Кундери, які дуже воювали за те, щоби російські танки пішли геть з їхніх вулиць і щоби вони не стали частиною Європи. Ціле покоління моїх літературних батьків працювало, щоби довести, що вони — Центральна Європа, не Східна".
- "Це те, що я називаю реставрацією Європи Мазепи… Цю метафору пустив Юрій Володимирович Шевельов у листуванні зі мною ["Вибране листування на тлі доби 1992–2002"]. "Куди біжать бігуни, на Чигирин чи Батурин?" Ця антитеза Чигирин — Батурин — про столицю Хмельницького і столицю Мазепи, причому столиця Мазепи знищена петровським геноцидом чистої води. Про проєкт Хмельницького ми сьогодні можемо й мусимо говорити як такий, що свою роль відіграв, "кінець Переяслава"... Концепт православної імперії XVII століття — обов'язково мати імперію: виграють ті, хто вскочить у поїзд історії, який несеться завойовувати нові землі під імперським прапором… Як тільки скінчилася доба влади церков, почалася секуляризація… А далі історію всі знають, коли приходить Шевченко й кирило-мефодіївці. Починається модерн, це і є вже проєкт України як незалежної держави. Не ось ця горизонталь між Сходом і Заходом, а вертикаль від Швеції до Румунії, від Балтійського моря до Чорного. Вона ж "із варягів у греки". І ми бачимо, як ця вертикаль сама перевертається: коли у 2014 році почалася анексія Криму, шведські політики зреагували першими. І ось тоді почали вмикатися ці довготривалі історичні сюжети на геополітичній мапі й мені стало ясно, що ми переживаємо процеси, які виходять за межі людського життя, тобто одного покоління. Нам на плечі падає справді величезний тектонічний злам історії".
- "«Наша Європа» покликана замінити книжку, яка мала би бути написана одним наративом, хоча б як «Найдовша подорож», але сторінок на 300. А ці 300 розростаються до 600, як у мене це було із Notre Dame d’Ukraine [повна назва книги має другу частину "Українка в конфлікті міфологій" — ред.] Одним словом, на таку книжку в мене вже просто немає часу. Для неї треба студіювати, вивчати історичні джерела, а це п'ять-шість років прицільної роботи. А в мене є інші проєкти, які мені перебиває війна, від котрих вона мене відвернула. І воно наді мною висить невиповненими зобов'язаннями. Мій роман, який перебивав то 2014, то 2022 рік, ніхто за мене не напише".
Бліц з Оксаною Забужко
Якби з вашої власної бібліотеки вас попросили сьогодні вибрати одну книгу, яка б вона була?
Для чого вибрати?.. Знаєте, я там не всі книжки насправді ще прочитала. Ні, не знаю.
Де вам найдобріше почувається?
В сенсі, географічно? Взагалі, завжди? Бачите, не виходить короткої відповіді… Уві сні!
Художня проза чи публіцистика?
Читати чи писати?
Що ви носите у своїй сумочці?
Оце треба подивитися. Жіноча сумка така незглибима й у ній такі поклади! Можна знайти багато цікавого.
Свобода особисто для вас — це?
Просто свобода.
Що або хто робить вас сентиментальною?
Ой, тут буде довгий список. Я тонкосльоза, як Максим Горький.
Чи важливо, щоб письменника розуміли?
Це не є коротке питання.
Якби українська література була напоєм, яким би він був?
Дуже давно вичитала абсолютно приголомшливий, але забутий рецепт. Якщо в залі є ресторатори чи хтось має знайомих рестораторів, дуже попрошу ширити, як добру вість. Зараз розкажу, як це робилось: дубова бочка наповнювалася вишнями, вишні заливалися медом, а потім все наглухо запечатувалося і закопувалося в землю на 10–15 років. Можете собі уявити, що виходить? Гетьманська вишнівка!
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media