Каталог "Плетіння сіток", виданий Ist Publishing, документує та розширює контекст однойменного проєкту Українського павільйону на 60-й Венеційській бієнале.
Видання містить візуальні матеріали, тексти художників, кураторів та зовнішніх мислителів, що досліджують соціокультурні аспекти виставки.
Каталог "Плетіння сіток" створено у білінгвальному форматі, роблячи його доступним для міжнародної аудиторії.
Про створення цього каталогу, його візуальний та концептуальний аспекти розповідають куратор Українського павільйону й упорядник видання Макс Горбацький і артдиректор павільйону, дизайнер каталогу Міша Букша.
Чим відрізняється каталог від книжки?
Міша Букша: Класично, каталог — це впорядкована підбірка або підсумок, щось, що має на меті архівну чи довідкову функцію.
На відміну від книг, які можуть бути художніми чи науковими, каталоги зазвичай слугують більше практичним цілям. Але сьогодні ці межі стерті: багато каталогів самі собою стають цінними виданнями, за якими полюють поціновувачі.
Яка концепція каталогу та як він працює із самою виставкою?
Міша Букша: Каталог "Плетіння сіток" Українського павільйону на 60-й Венеційській бієнале слугує не просто розширеним поясненням контекстів виставки та окремих проєктів, він дає змогу заглибитися в історичні процеси, що стоять за певними подіями й творами, допомагає краще зрозуміти їхній зміст.
З точки зору моєї частини відповідальності — візуальних комунікацій — каталог є фінальним вираженням брендингу та обличчям "Плетіння сіток".
Для павільйону 2024 року було створено кастомний шрифт, що візуально відсилає до сітки, символізуючи колективність і взаємозв'язок. Саме в каталозі ця концепція розкривається найповніше.
Друковані видання завжди працюють як потужний носій айдентики: вони багатовимірні, довговічні та поєднують текст і візуальні образи, створюючи глибший рівень взаємодії.
Хто аудиторія цього видання?
Міша Букша: Звісно, ми розраховуємо на поціновувачів сучасного мистецтва — а це величезний і дуже різноманітний зріз людей. Тим більше сьогодні, коли за подіями в Україні стежить увесь світ, нам було важливо зробити каталог білінгвальним. Це дає змогу як іноземцям, так і українцям глибше зануритися в ідеї проєкту й, можливо, додати до своєї колекції каталог Українського павільйону 2024 року.
Якими мають бути книжки про мистецтво, на вашу думку?
Міша Букша: Мене особисто цікавлять мистецькі книжки та каталоги тоді, коли їхній дизайн не обмежується суто обслуговчою функцією, а є повноцінним мистецьким висловлюванням.
Важливо, аби візуальні рішення були обґрунтованими, відповідали ідеї видання й не перевантажувалися декором, якщо цього не вимагає концепція.
Як обирали авторів та авторок для публікацій? Які головні меседжі їхніх текстів?
Макс Горбацький: Ми хотіли, щоб каталог був не тільки маніфестацією думок та ідей команди, художників, кураторів, а також надавав релевантний контекст і пропонував погляди зі сторони.
Всі залучені автори мають експертизу дотичну до тем творів, про які вони писали, але одночасно мають різні бекграунди й представляють різну географію.
Національний павільйон передусім звертається до міжнародної аудиторії, проте каталог проєкту слугує, поміж іншим, і його документацією. Саме тому для нас було важливо представити як зовнішні точки зору на проєкт, так і більш інсайдерські, міжнародні та українські перспективи.
Кожен текст у книзі виконує свою окрему функцію. Текст кураторів проєкту розкриває головні ідеї більш розгорнуто, текст Катерини Ботанової надає історичний та соціокультурний контексти, а тексти до кожного з проєктів є унікальним поглядом, інтерпретацією авторів, що в різний спосіб дотичні до тем робіт.
Таке розмаїття авторів і тем відповідає загальній рамці проєкту — про об’єднання сенсів і досвідів, про співіснування інакшостей, які отримують силу говорити саме завдяки цій спільності.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media